Вітер змін: жінки "чоловічих" професій в зніманні VOGUE UA. Оксана Петловнюк, трактористка
Героїні Vogue Ukraine опановують професії, які донедавна вважалися недоступними – і власним прикладом показують, як долати гендерні стереотипи. Продовжує проєкт Оксана Петловнюк, трактористка, 26 років
Уся її родина – херсонські аграрії: батько, вітчим, дядько. Чотирирічну Оксану Петловнюк саджали в кабіну трактора та їхали орати поле за рідним селом Новорайськом, що на правобережжі Херсонщини. Дорогою дівчинка завжди засинала – її заколисував гул мотора. Вперше сісти за кермо вітчим дозволив, коли Оксані було 15. "Підліткою я обожнювала жнивувати: кукурудзу косили, соняшник. Наша земля навколо Новорайська дуже мальовнича. Уявіть: літо, сонце, кавуни навкруги. Польова робота для мене – велике задоволення".
На жаль, сьогодні працювати на рідних херсонських полях їй вдається вкрай рідко. У лютому 2022 року Новорайськ захопили російські війська. Після двох місяців в окупації Оксана виїхала разом з 11-річною сестрою – зрештою опинилась у Білій Церкві, де живе й зараз. Її близькі лишаються в нині деокупованому Новорайську, батько й надалі доглядає сімейні 24 сотки землі, де вирощують овочі й садовину. А зернові – пшеницю, ячмінь, соняшник – до повномасштабної війни родина засівала на великих полях. Проте звільнений у листопаді 2022 року Бериславський район і досі небезпечний – багато земель заміновано, а селища на Правобережжі обстрілюють із мінометів та закидують КАБами з окупованого Лівого берега.
Минулого літа Оксана навідувала рідних і вперше за час повномасштабної війни сіла за кермо трактора – допомогти батькові: доки поля родини Петловнюків заміновані, він працює на місцевого аграрія. "Зібрали пшеницю, пересипали у вантажівки, везли до фермерів. Трошки страшно було, бо ті поля розміновані, а ось переїзди між ними – ні. Cаме тоді я усвідомила, як люблю цю роботу – попри все".
Коли я пишу цей текст, Оксана Петловнюк складає державний іспит на кваліфікацію трактористки – останні пів року вона навчалась у Центрі з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у Білій Церкві. Це програма для внутрішньо переміщених осіб, ініційована Міністерством економіки України. Вона орієнтована на жінок, що готові опанувати нові робітничі професії, на яких до повномасштабної війни працювали здебільшого чоловіки. Трактористка – одна з них. За словами директора Навчального центру Віктора Сливи, через мобілізацію гендерний баланс суттєво зміниться, і вже за рік-два до 40 % робітничих професій у країні опанують саме жінки.
Професія тракториста в Україні традиційно вважається чоловічою – насамперед через фізичні навантаження та вахтову роботу на полі. Проте для 26-річної Оксани – тендітної брюнетки з довгим волоссям та доглянутим манікюром – це не перепона. За фахом спеціалістка з транспортних технологій, вона керує групою водіїв у великій компанії, що перевозить зерно Україною та Європою. Робота здебільшого офісна, тому зізнається: мріє якнайшвидше отримати посвідчення трактористки, щоб працювати на полі й допомагати родині.
Під час знімання Петловнюк демонструвала команді Vogue навички в керуванні фронтальним навантажувачем – сільськогосподарською машиною, яка зазвичай монтується до трактора, щоб транспортувати вантажі: від картоплі та буряка до піску й цементу. Після фотосесії ми обідаємо в ресторані неподалік. Героїня показує свій тікток із двома тисячами підписників, де час від часу викладає відео за кермом. Почала знімати їх під час навчання: хотіла надихнути інших жінок, довести, що "трактор – це захопливо і не так складно, як може здатися".
"Принцип керування трактором дуже схожий з легковим авто: коробка передач, ручник, і заводиться так само – з ключа. Перша, друга передача – і поїхали!" Найбільше її вражають габарити: "З підліткових років люблю велику техніку. Легковик – це не так цікаво: на ньому всюди можна заїхати, а от кермуючи вантажним транспортом, мусиш бути значно вправнішою".
Коли питаю про гендерне питання в професії, Оксана знизує плечима, ніби не розуміє, про що я: вона виросла серед чоловіків, керує чоловіками і не стикалася з думкою, що працювати з транспортними технологіями, – нежіноча справа. "У нас на Херсонщині завжди казали, що робота в полі – чоловіча. Але зараз, на жаль, нам дуже не вистачає чоловіків: більшість мобілізовані. Тож саме час допомогти країні".
Фото: Vasylyna Vrublevska
Текст: Дарія Слободяник
