Ukrainian Women in Vogue: Єлизавета Юрушева
Журнал Vogue UA за підтримкиSymbolвипустив книгу Ukrainian Women in Vogue. Вона присвячена українським героїням, які з’являлися на шпальтах нашого журналу. Моделі й художниці, письменниці й спортсменки, музикантки й дизайнерки, балерини й засновниці благодійних фондів. Кожна з них — сильна особистість, яка має свій стиль, надихає власним прикладом і гідно представляє Україну на міжнародній арені. У спеціальних інтерв’ю для vogue.ua героїні міркують про баланс між кар’єрою і сім’єю, публічність і власне розуміння щастя. Цього разу читайте інтерв’ю з Єлизаветою Юрушевою.
Як Ви вважаєте, балансувати між кар’єрою й особистим життям сьогодні важче, ніж раніше, чи в наш час нескладно встигати все?
Баланс між кар’єрою й особистим життям, який усі сьогодні намагаються знайти, мені здається вельми ілюзорним. У певний момент ми все одно робимо вибір на користь одного або іншого. У мене в пріоритеті нині діти. Так, я розумію, що через це іноді страждає моя робота, але це усвідомлений вибір. Вони виростуть дуже швидко, а робота від нас точно не втече.
Вимога "бути найкращою в усьому", яку суспільство висуває до сучасної жінки, заважає Вам жити власним життям чи, навпаки, спонукає прагнути нових успіхів?
Я впевнена, що настанову "бути кращою в усьому" не суспільство нав’язує нам, а ми самі собі. Я недавно впіймала себе на цій думці й намагаюся відучитися від цього. Найкращою потрібно бути у власній улюбленій справі, адже все осягнути неможливо. Якщо хочеться в чомусь розібратися, то потрібно йти за своєю мрією, вивчати питання, робити певні кроки й навіть набивати ґулі, але це історія не про "бути найкращою в усьому", а "бути найкращою в чомусь конкретному". Також важливо розуміти, що для власних дітей і рідних ми й так найкращі, і хоча б тут нам не потрібно намагатися щось доводити. Кожна з нас має почуття провини, що ми довго були на роботі, зустрічах, опікувалися справами й мало уваги віддавали сім’ї, але мучити себе цією гонитвою за ідеалом не варто.
Як Ви даєте собі раду з публічністю?
Я не страждаю від цього і не вважаю себе зіркою. У мене не той рівень публічності, який мені заважає в повсякденному житті.
Як Ви знаходите час лише для себе і чому його присвячуєте?
У мене тепер з’явилося два хобі, що мене дуже тішить. Я зрозуміла, що мені потрібно 5—6 годин на тиждень тільки для себе і цього часу буде досить, щоб перезавантажитися. Тільки коли я маю ресурс, то здатна поділитися енергією з іншими.
З ким із жінок — сучасниць або історичних персонажів — Ви хотіли б поспілкуватися щиро й відверто? І про що була б ця розмова?
Мені було б дуже цікаво поспілкуватися з Єлизаветою II, а також із Кейт Міддлтон, які можуть з різних сторін розповісти про життя королівської сім’ї. Також мене надихають жінки-політики, які в цьому жорсткому світі обстоюють наші права і йдуть уперед. Серед моїх фавориток — Мішель Обама і Гілларі Клінтон. Я впевнена, що після спілкування з такими жінками кожній захочеться перевернути гори.
