Ukrainian Women in Vogue: Світлана Бевза
Журнал Vogue UA за підтримки Symbol випустив книгу Ukrainian Women in Vogue. Вона присвячена українським героїням, які з’являлися на шпальтах нашого журналу. Моделі й художниці, письменниці й спортсменки, музикантки й дизайнерки, балерини й засновниці благодійних фондів. Кожна з них — сильна особистість, яка має свій стиль, надихає власним прикладом і гідно представляє Україну на міжнародній арені. У спеціальних інтерв’ю для vogue.ua героїні міркують про баланс між кар’єрою і сім’єю, публічність і власне розуміння щастя. Цього разу читайте інтерв’ю з дизайнеркою Світланою Бевзою.
Світлана БевзаЯк Ви вважаєте, балансувати між кар’єрою й особистим життям сьогодні важче, ніж раніше, чи в наш час нескладно встигати все?
Я не маю часу думати про це, я просто живу, а іноді й живу в шаленому темпі. Напевно, раніше було легше, стабільніше. Але тепер час безмежних можливостей, і ми платимо за це ціну, кожен — свою.
Вимога "бути найкращою в усьому", яку суспільство висуває до сучасної жінки, заважає Вам жити власним життям чи, навпаки, спонукає прагнути нових успіхів?
Передусім вимоги до себе висуваю я. Тому, з одного боку, у перфекціонізмі є сильна частка мотивації. З іншого боку, дійсно, зумовленість стандартами ззовні робить потужний тиск. Потрібно абстрагуватися від цього, адже все одно всім не догодиш, та й сенсу немає. Наприклад, мені дуже часто заздрять жінки, які катують себе дієтами для схуднення, а для мене це дивно, оскільки я ніколи не відчувала проблем із зайвою вагою. Я завжди "за" мораль і цінності, за честь і гідність. І "проти" стереотипів щодо зовнішності.
Чи легко бути в центрі уваги? Як Ви даєте собі раду з публічністю?
Максимально намагаюся не сприймати це серйозно. Для публічної особистості є багато заборон. Ще, як дружина чиновника, я і так занадто часто із цим стикаюся. У роботі я відчуваю якусь відповідальність перед аудиторією.
Як Ви знаходите час лише для себе, і чому його присвячуєте?
Є секретне "сховище", коли дитячий галас і побутова метушня занадто інтенсивні і я розумію, що починаю закипати, то кажу, що мені терміново потрібно "в сад". Звучить смішно, але я розслабляюся, підрізаючи троянди, пораючись на грядці. Бачили б ви мої помідори!
Фізична праця, свіже повітря, зв’язок з природою і тиша — це мої ліки, найкраща реабілітація. Я не вмію сидіти без діла взагалі, мені просто це не властиво. Я відпочиваю в русі, у процесі. Вмикається мимовільна увага. Bevza — теж певною мірою відпочинок, хоч яким інтенсивним є процес. Це кайф під напругою.
З чого складається Ваше щастя і чи є щось, чого бракує для нього?
Я люблю, коли все за планом. Але життя вносить свої корективи. Я навчилася за останні роки таких речей, як поблажливість і розуміння того, що є фатальні речі, які я не в змозі контролювати. І стало легше. Всі платять свою ціну за власні досягнення й вчинки.
Для мене щастя — це спокій, умиротворення й відчуття того, що все йде правильно. Щастя — це процес.
З ким із жінок — сучасниць або історичних персонажів — Ви хотіли б поспілкуватися щиро й відверто? І про що була б ця розмова?
З Айн Ренд. Я відчуваю велике розуміння свободи в цій жінці. Сміливість називати речі своїми іменами мене захоплює. Я б хотіла розповісти їй, наскільки вона мала рацію в багатьох речах. Із сучасних жінок — з Мариною Абрамович. Я б запитала, чи щаслива вона.
