Ukrainian Women in Vogue: Людмила Березницька
Журнал Vogue UA за підтримкиSymbolвипустив книгу Ukrainian Women in Vogue. Вона присвячена українським героїням, які з’являлися на шпальтах нашого журналу. Моделі й художниці, письменниці й спортсменки, музикантки й дизайнерки, балерини й засновниці благодійних фондів. Кожна з них — сильна особистість, яка має свій стиль, надихає власним прикладом і гідно представляє Україну на міжнародній арені. У спеціальних інтерв’ю для vogue.ua героїні міркують про баланс між кар’єрою і сім’єю, публічність і власне розуміння щастя. Цього разу читайте інтерв’ю з Людмилою Березницькою.
Людмила БерезницькаЯк Ви вважаєте, балансувати між кар’єрою й особистим життям сьогодні важче, ніж раніше, чи в наш час нескладно встигати все?
Я не відмежовую особистого життя від кар’єри, і ніколи цього не робила. Переконана, щастя полягає в їхньому гармонійному злитті. Моє життя складається із цікавості до людей, речей, подій, стосунків і справ. І якщо вона реалізується повною мірою, я почуваюся щасливою. Сучасне життя істотно багатше, ніж раніше, і, безумовно, сьогодні з’являється безліч різних можливостей. Завдання кожної людини — розгледіти ці можливості й не проґавити.
Вимога "бути найкращою в усьому", яку суспільство висуває до сучасної жінки, заважає Вам жити власним життям чи, навпаки, спонукає прагнути нових успіхів?
Домогтися успіху не легко, але радість здобувається працею. Особисто мені пощастило. Для мене праця — це творчість, а творчість — це насолода. Я не думаю, що суспільство від нас чогось вимагає. Радше ми самі вимагаємо від себе чогось, що, як нам здається, зробить наше життя різноманітнішим і вагомішим. Ми шукаємо в усьому баланс, а для його досягнення треба виходити за межі, долати кордони.
Як Ви даєте собі раду з публічністю?
Не впевнена, що публічність змінює людей. Залежить від того, як до публічності ставитися. З одного боку, публічна людина набагато вразливіша, адже вона, як і всі люди, обдарована не лише чеснотами, а й має вади, які потрапляють в поле зору багатьох. З іншого — публічна людина має більший вплив, проте й відповідальність за помилки теж більша. Себе я не вважаю публічною людиною, просто іноді беруся за справи, які ширші за мої особисті інтереси.
Як Ви знаходите час лише для себе і чому його присвячуєте?
У різному віці цінуєш різні стани. Нині для мене найбільша втіха — перебувати в гармонії з навколишнім світом: я насолоджуюся прогулянками київськими парками із собакою, ранковою кавою в улюблених кафе, спілкуванням з друзями, бранчами в Bereznitsky Art Foundation. На щастя, всі ці радощі є в моєму щоденному розкладі, дають мені сили й слугують натхненням у роботі над проєктами. Мабуть, моїм справам заважає лише моя пристрасть до подорожей.
Із чого складається Ваше щастя і чи є щось, чого бракує для нього?
Мені здається, я навчилася бути щасливою. Гадаю, це приходить з умінням цінувати маленькі приємності. Потрібно лише знайти для них час і не лінуватися: гарне кіно, цікаві книги, концерти, виставки, смачна їжа, стильний одяг, спілкування з рідними душею людьми, виїзди на природу й багато інших дрібниць, з яких зіткане життя.
З ким із жінок — сучасниць або історичних персонажів — Ви хотіли б поспілкуватися щиро й відверто? І про що була б ця розмова?
Гертруда Стайн, Коко Шанель, Пеґґі Ґуґґенгайм, Вірджинія Вулф. Ці жінки самі створювали власну долю, виходили за межі звичних цінностей і норм. Вони самі визначали рівень власних вимог до життя і самі досягали висот. Мені близьке таке світосприйняття. Думаю, що людина має прагнути чогось нового, набагато більшого й суттєвішого за те, чого вона вже домоглася.
