Листи з фронту: Юлія Сідорова "Куба" – про відсутність страху смерті, любов до моди та про те, навіщо на війні парфуми

За сім місяців повномасштабної війни ми не втомилися дякувати Збройним силам України та щодня говорити про потреби ЗСУ. Зазвичай листи пишуть на фронт – цивільні адресують їх військовим зі словами подяки та підтримки, проте напередодні Дня захисників і захисниць України ми отримали конверти з окопів Харківщини, Дніпропетровщини та інших локацій, які не можна називати…

У межах проєкту "Листи з фронту", з нагоди свята та за підтримки космецевтичної компанії HydroPeptide, ми публікуємо кілька зворушливих і водночас сильних історій захисниць, що виборюють нашу свободу щодня й щохвилини. Кожен лист – це пронизлива історія про те, чому наші героїні пішли у військо, як щодня рятують життя та звільняють території; про військовий побут та збереження рутини з "мирного життя", про те, що, власне, допомагає триматися в найтяжчі хвилини на фронті.

Юлія Сідорова "Куба"

Наша друга героїня – Юлія Сідорова "Куба", парамедикиня ЗСУ; засновниця медичної служби Veteranka (Жіночий ветеранський рух). Куба досвідчена військова – вона на фронті з 2014 року.

Вітаю вас, незламний народе України!

Я Юлія Сідорова, більше відома за позивним Куба. Ще в період Майдану я почала свою боротьбу. У жовтні 2014 року потрапила на фронт, була парамедикинею у складі "Госпітальєрів" до 2017 року. Паралельно навчалася в найкращих інструкторів з тактичної медицини та почала працювати за стандартами НАТО. Завдяки цьому разом із напарницею створили власну медичну службу "Ульф" у складі 1-ї штурмової роти ДУК ПС, де я прослужила до 2019 року.

Після повернулася до цивільного життя та навчалася на дизайнера одягу. Перед повномасштабним вторгненням встигла взяти участь в Ukrainian Fashion Week. Але так склалося, що війна знову повернулася в моє життя. З початком великої війни я відчула не лише бажання, але й обов’язок йти захищати батьківщину.

Після свого першого повернення з війни я дізналася, що таке емоційне вигорання та депресія, психотерапевти та психіатри. Пройшла непростий шлях до повернення в нормальне життя. Вважаю, що гідна боротьба з психологічними наслідками війни – також шлях воїна. Війна впливає на кожного, хто дізнався, що це таке. Дуже важливо приділяти багато уваги своєму ментальному здоров’ю та звертатися до спеціалістів.

Після свого першого повернення з війни я дізналася, що таке емоційне вигорання та депресія, психотерапевти та психіатри

На фронті бувають різні дні та різні життєві умови. Іноді можна жити в цілком пристойному підвалі з двоповерховими ліжками та цілодобовим освітленням. Бувають умови зовсім інші: дикий холод, відсутність води, відсутність світла. Все залежить від розміру населеного пункту і відстані до передових позицій. Але попри важкі умови ми завжди намагаємося робити не лише корисні справи, але й приємні. Я, наприклад, продовжую малювати ескізи одягу в альбомі. Планую надалі втілити ці ескізи в життя.

Ескізи, які Куба малює на фронті, під час відпочинку

Хай там що, я дуже люблю парфуми, використовую їх для власного задоволення. Не завжди є умови для того, щоб помитися. Добре, що у ХХІ столітті є вологі серветки та інші геніальні винаходи людства, – для комфортного існування в некомфортних умовах.

Юлія Сідорова у мирному житті

За період моєї власної війни, а вона триває вже доволі довго, було багато і позитивних, і сумних випадків. Одного разу, коли ми приїхали доволі швидко за пораненим, десь через 5–7 хвилин після виклику (у нього була заклеєна грудна клітина оклюзійними наліпками) він помер. Стік кров’ю від уламкових поранень ніг. Йому не наклали турнікети хлопці – часто вони не знають, як правильно надати допомогу.

Були випадки, коли я могла загинути. Тільки я не вважаю, що це страшно. Якось, коли ми ховалися між автобусною зупинкою та туалетом, на нас полював танк. Це був не просто обстріл, вони хотіли знищити саме нас та нашу машину. Ми опинилися під прямим наведенням. (Від редакції: знищення парамедиків – це зазвичай одна з пріоритетних цілей ворога. Мінус один військовий медик на фронті – це щонайменше десять втрачених бійців). Ми фартові – з усього нашого взводу було тільки два легких поранених, всі вижили. Того дня ми навіть дістали чудового песика з палаючого будинку, він був зачинений в гаражі. Вдалося його вивезти та віддати новій родині. Виходить, рятуємо не лише людей!..

Найстрашніще на війні – це втрачати близьких тобі людей. Навіть якщо ця людина загинула десь у іншій частині фронту, не на твоїх очах. Смерть незнайомої людини, навіть коли вона буде помирати у мене на руках, так не вразить.

Були випадки, коли я могла загинути. Тільки я не вважаю, що це страшно.

На початку повномасштабного вторгнення, щоб повернутися до роботи парамедиком, мені не вистачало всього. Не було зовсім нічого, лише одна аптечка, яку носила із собою навіть, коли не воювала. (Життя навчило мене: найгірше трапляється несподівано, і треба бути готовою до всього). Але ми з моєю давньою подругою госпітальєркою Катериною Приймак не розгубилися та одразу створили в Києві штаб швидкого реагування. Почалися вливання грошей як від знайомих, так і незнайомих людей. Ми закупляли броніки, шоломи, аптечки, автомобілі, протигази, тепловізори. Все, що може бути потрібно на війні, знаходили та передавали на передову. Незабаром знайшлася можливість купити пікап і для себе та вирушити разом з Аляскою (парамедикиня, працює з Юлією в одному екіпажі) на Харківщину рятувати поранених. Одна з моїх давніх подруг з Італії забезпечила нас дуже крутими медичними рюкзаками. Вони допомогли врятувати не одне життя. Ми дуже вдячні всім, хто допомагає нашому екіпажу парамедикинь, нашому рідному "Жіночому ветеранському руху", "Землячкам", Катерині Зірці, яка привозила рюкзаки з Італії, та багатьом іншим. Безліч людей роблять свій внесок у Перемогу.

Пам’ятаю, в День вишиванки ми з моєю посестрою Аляскою почали скиглити: мовляв, які ми нещасні тут на війні – навіть вишиваночки не маємо… Через пару днів наші дівчата з Жіночого ветеранського руху привезли в Харків дуже гарні вишиті сукні. Це було так приємно і красиво – навіть коли ми вдягнули ці сукні під берці!

Куба та Аляска у вишиванках

Я бажаю українцям не зневірюватися в жодному разі, бути впевненими в нашій перемозі. Правда і добро мають перемогти! Головне – не зупинятися та працювати. Тільки ефективна робота в тилу може привести до ефективної роботи на фронті та нашої з вами майбутньої перемоги!

Юля Сідорова, ваша "Куба"

Привітати Юлію з Днем захисників та захисниць України можна за посиланням. Дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу Жіночому Ветеранському руху та Олені Бруцькій.

Про бренд HydroPeptide

Після початку повномасштабної війни, яку росія розв’язала на території України 24 лютого 2022 року, чимало світових і міжнародних компаній рішуче відреагували на події. Так, американська професійна космецевтика HydroPeptide зупинила постачання та будь-які відносини з країною-агресоркою, а компанія Alfa Development, дистриб’юторка HydroРeptide в Україні, доєдналася до боротьби українського народу на всіх фронтах– від військового до волонтерського.

HydroPeptide – провідний преміальний бренд професійної космецевтики в США, який використовує науку епігенетику у створенні продуктів. Найбільш нагороджувана та ефективна професійна лінія, відзначена понад 40 нагородами у галузі косметології США. Єдиний бренд на світовому ринку, доскладу засобів якого входить 70+ видів високоефективних пептидів. Вирізняє HydroPeptide те, що пептидні комплекси в необхідній концентрації містяться абсолютно в усіх продуктах у догляді за шкірою.

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.