Левіза Джелялова: "Наша єдність — це не гасло, а щоденна традиція виживання"
Для кримських татар єдність — це не просто слово, а стратегія виживання, що гартувалася десятиліттями заслань та боротьби за право бути вдома. Сьогодні, в умовах нової "гібридної депортації", збереження традицій стає актом опору та формою збереження власної ідентичності. Левіза Джелялова, дружина посла України в Туреччині, ділиться особистою історією про те, як родинні свята, кавові ритуали та незламний зв’язок із Кримом допомагають її народу залишатися собою, де б вони не були.
Єдність як стратегія виживання
Для кримськотатарського народу єдність — це не просто красивий символ. Це життєва необхідність, яка формувалася століттями. У найтрагічніші часи — під час депортації 1944 року, у роки заслання та під час повернення додому — саме згуртованість допомогла нам не розчинитися, зберегти свою мову та культуру. Це щоденна традиція бути поруч і в радості, і у випробуваннях, попри всі спроби нас роз’єднати.
Крим — наше єдине місце сили
Крим — це не просто географічна точка або історична Батьківщина. Це глибинний, майже невідчутний зв’язок, який тримає нас. Наші дідусі й бабусі в місцях заслання описували Крим як райське місце. Коли ми повернулися у 90-х, реальність була іншою: нас не чекали, нас боялися через радянські міфи. Але попри ворожість і складні умови, ми були безмежно щасливі, бо нарешті стояли на власній землі. Сьогодні, будучи вимушено відірваними від Криму, ми відчуваємо втрату цієї внутрішньої опори особливо гостро.
Дім, відкритий для кожного
Гостинність у нашій культурі нерозривно пов’язана з родинним укладом. Ми виросли у великих родинах, де разом жили три покоління, і це вчило нас поваги до старших. У кримських татар неприпустимо не виявити шани тому, хто переступив поріг. Існує легенда: пророк спускався до людей під виглядом бідняка. Тих, хто допомагав йому безкорисливо, він благословляв. Тому кожного гостя ми зустрічаємо з відкритим серцем. Ця підтримка стала моїм порятунком, коли заарештували Нарімана. (Наріман Джелял — український кримськотатарський політик, який був заарештований в окупованому Криму у 2021 році — прим. ред.). Протягом трьох років у нашому домі не було жодного дня без гостей. Ця неперервна присутність людей давала мені сили продовжувати боротьбу.
Магія кримської кави: ритуал і психотерапія
Кава — це серце нашої гостинності. Навіть у найскрутніші часи, коли кава була дорогою, люди обсмажували нут, щоб зберегти цей ритуал. У нас є кава на будь-яку нагоду:
Saba qavesi — ранкова, для планів;
Aqşam qavesi — вечірня, для родинного кола;
Köz aydın qavesi — кава з нагоди доброї звістки.
Сам процес приготування — це свого роду "тихий психологічний сеанс". Поки батько повільно перемелював зерна в ручному млинку (дегірмені), гість мав можливість виговоритися, бути почутим. А коли кава нарешті подавалася, біль уже був поділений, а думки — впорядковані.
Свята як міст між поколіннями
Наші національні свята, Qurban bayram та Oraza bayram, — це час абсолютної родинної єдності. Я пам'ятаю, як дитиною ми йшли кілометри пішки через поля, щоб привітати старших родичів. Особлива традиція — qoqu çırarmaq ("вивести запах їжі з дому"): ми готуємо чебуреки й розносимо їх сусідам, ділячись радістю. Діти в ці дні вчаться головному — повазі. Вони цілують руки старшим, прикладаючи їх до лоба, і отримують благословення. Це не просто церемонія, це передача сили роду.
Пам’ять про 18 травня
Відвідування мітингів пам’яті жертв депортації — це те, що закарбовано в ДНК з дитинства. Ми робимо це, щоб ніколи не забути злочин проти нашого народу. Після 2014 року окупанти заборонили масові зібрання, прибрали пам’ятники, але вони не можуть прибрати пам’ять. Тепер ми збираємося малими групами, читаємо молитви (дуа) і продовжуємо пам’ятати, де б ми не були.
Життя в "гібридній депортації"
Сьогодні ми знову розкидані світом через політичні переслідування та тиск окупантів. Ми називаємо це гібридною депортацією. Кримські татари опинилися в різних країнах, і особливе місце в цьому контексті посідає Туреччина.
Тут сформувалася одна з найбільших і найдавніших кримськотатарських громад. Вона дуже різноманітна: є родини, які живуть у Туреччині вже кілька поколінь, і є ті, хто приїхав зовсім нещодавно — після окупації Криму та початку повномасштабної війни Росії проти України. Попри цю різноманітність громада залишається активною й згуртованою. У Туреччині діють кримськотатарські товариства, культурні осередки, молодіжні ініціативи, недільні школи, танцювальні та музичні колективи. Протягом десятиліть і навіть століть вони зберігають мову, традиції та пам’ять про Крим, водночас чутливо реагуючи на все, що відбувається довкола України.
Посольство України, зі свого боку, намагається бути поруч із цією громадою. Ми підтримуємо культурні й меморіальні заходи, долучаємося до ініціатив, спрямованих на збереження кримськотатарської ідентичності, працюємо з молоддю, сприяємо діалогу між кримськотатарськими організаціями та турецькими партнерами, а також між кримськотатарською й українською діаспорами. Для нас це не лише питання культури — це питання солідарності, історичної справедливості та спільного майбутнього.
Навіть далеко від Батьківщини ми зберігаємо свій побут: тримаємо піст у місяць Рамадан разом із дітьми, п’ємо каву з друзями через відеозв’язок, підтримуючи близькість на відстані, готуємо традиційні страви — мій син у Києві одразу попросив спекти печиво qurabiye, бо це смак дому. А приготування чебуреків напередодні Qurban bayram та Oraza bayram — ще одна традиція, яку ми бережемо: уся родина разом допомагає з підготовкою, ліпленням і смаженням. Пам’ятні дати для нашого народу ми також постійно обговорюємо з дітьми, пояснюємо їхнє значення, щоб вони ніколи не забували нашу історію й біль і, повернувшись на Батьківщину, змогли продовжувати ці традиції.
Культура як інструмент деокупації
Кримськотатарська культура не має бути "екзотикою на свята". Це жива, органічна частина української ідентичності. Держава має підтримувати освіту мовою, культурні проєкти та роботу з молоддю, яка зараз в окупації. Це шлях до зміцнення суверенітету України. Чим більше ми будемо показувати нашу культуру сучасною та відкритою світові, тим сильнішою буде і Україна, і кримськотатарський народ.
