UA

Журнал VOGUE

Подписаться
Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь

Коли насправді з’явилась Україна

18 апреля 2022

Наші вороженьки стверджують, що Україну створив Ленін. Сміємося їм межи очі: вперше топонім «Україна» було вжито 18 квітня понад 800 років тому.

XII—XIII ст.

18 квітня 1187 року Київський літопис за Іпатіївським списком описує сум за загиблим Володимиром Глібовичем, князем Переяславським: «був же він князь чеснотний і сильний у бою, і мужністю міцною відзначався, і всякими доброчесностями був сповнений. За ним же Україна багато постогнала».

1189 рік у літописі в оповіданні про князя Ростислава Берладника згадується, що він приїхав «в Україну Галицьку» (князь в’їхав у князівство, щоб заволодіти ним як одним цілим, а не його околицями).

1213 рік — у Галицько-Волинському літописі зафіксовано запис: «Данило ж повернувся додому і їхав з братом і прияв Берестій, і Угровеськ і Верещин, Столпе, Комов і всю Україну». (Ідеться про князівство Забужжя з центром в Угровеську, нині городище у с. Новоугрузьке Любомльського району на Волині.)

Про те, що означало слово «Україна» в добу Київської Русі, точилися суперечки. На сьогодні найімовірнішою версією є така, що під «оукраиною» літописці мали на увазі окреме самостійне князівство. Від дієслова «краяти» — тобто «украяна» земля, наділена як батьківщина, відокремлена.

ХVI ст.

1500 рік — великий князь Литовський і Руський Олександр у листі до кримського хана Менглі-Гірея згадує про «наші україни»: Київську, Волинську й Подільську землі, тобто весь південь Великого Князівства Литовського.

1567 рік – у Сорбонні студент Адріан Загорікус вписаний як представник «нації рутенської з України».

1585 рік – у поемі Epicedion імовірно шляхтича Ж. Білецького, що оспівувала чесноти померлого князя Михайла Вишневецького, є такі рядки:

На Поділлі лихо те й на Волині знають,

Наддніпрянці од татар часто потерпають

Дякувати долі є на Дніпрі потужні

України оборонці, сміливі і мужні.

XVII ст.

1608 рік – у Кракові виходить друком поема Мартина Пашковського «Ukraina od tatar utrapiona, xiązat i panów pogranicznych o ratunek żałosnym lamentem pros.» («Україна, татарами терзана, князів та панів прикордонних про порятунок із жалісним лементом просить»)

У XVII ст. назва «Україна» фігурує на численних географічних картах: Миколая Радзивілла, Джакомо Кантеллі да Віньола (з розрізненням земель, заселених українцями: «Україна, край запорозьких козаків» і «Україна, край донських козаків, залежних від Московії»), Юбера Жайо (з розрізненням: «Вкраїна, край запорозьких козаків» і «Окраїна», з Бєлгородом і Єльцем), Вінченцо Марії Коронеллі (теж із розрізненням: «Вкраїна» і «Окраїна»). Не дивно, що назва «Україна» стала тоді широко відомою в Західній Європі, — долучилося до цього й славнозвісне видання «Description d'Ukrainie» Ґ. Л. де Боплана 1661 року. І саме з цього часу можемо говорити про Україну як козацьку державу.

Назва «Україна» використовується в безлічі козацьких листів, універсалів тощо. Так, у 1622 році Петро Конашевич-Сагайдачний надіслав лист до короля Жиґмонта III Вази про «Україну, власну, предковічну отчизну нашу, городи українські, народ український». 1671 року старшина Петро Дорошенко в листі до козаків-запорожців згадував «всю Україну», «народ наш український», «українські міста». 1685 року про «отчизну Україну» писав гетьман Павло Полуботок у листі до старшини Василя Кочубея. Понад те, назва «Україна» побутувала не лише в художніх творах чи епістоляріях, а й офіційних документах: 1672 року в Бучацькому мирному договорі, укладеному між Річчю Посполитою та Османською імперією, землі з козацьким устроєм польська сторона називала Panstwo Ukrainskie («Українська держава»).

XVIII ст.

Назву «Україна» вживав і в офіційних актах, і в приватних листах гетьман у вигнанні Пилип Орлик. В обох текстах (латиною й українською) його Бендерської конституції 1710 року побутують «Ucraina», «in Ucrainam», «в Украйні», «Кіев и иные украинскіе городы». У договорі з Кримом 1711 року Пилип Орлик титулується «dux Ucrainae».

Пилип Орлик

У XVIII ст. історики налічують не менше 5 карт голландських і німецьких картографів з написами Ukraina, Vkrania, Ukrain. Поза тим у 1721 році цар Петро I змінює назву своєї держави «Московське царство» на «Російську імперію», а для країни козаків офіційно впроваджує назву «Малоросія».

XIX — початок XX ст.

У ХІХ ст. на тлі відмежування від усього «великоруського», згасання москвофільських настроїв і формування модерної національної свідомості «Україну» й «українське» обстоювали численні письменники, поети, філософи й історики. У культивуванні національної самосвідомості важко переоцінити діяльність автора чотиритомного «Словаря української мови» Бориса Грінченка, творця «Історії України-Руси» Михайла Грушевського, популяризатора «козаків-українців» як назви і самоназви українського народу Миколи Міхновського, літературного критика Сергія Єфремова, який створив фундаментальну «Історію українського письменства».

На час проголошення Української Народної Республіки (універсали Центральної Ради III — 20 листопада 1917 і IV — 22 січня 1918), Української (Гетьманської) Держави (29 квітня 1918) і Західноукраїнської Народної Республіки (1 листопада 1918), назви «Україна» й «український народ» остаточно усталилися як офіційні назви Української держави та її народу.

Еще в разделе LIFE

Популярное