Як стати рішучішим у новому році (і назавжди)
Муки вибору знайомі кожному. Про те, як швидше вирішувати щось і чому прагнення до ідеалу робить нас нещаснішими, розповіла докторка Олівія Ремес.
Photo: Harley Weir / Art PartnerНерішучість може бути пов’язана с перфекціонізмом. У пошуках кращого рішення ви довго розглядаєте всі можливі альтернативи. Науковці з Університету Пенсильванії вивчали процес ухвалення рішень і помітили, що людей можна розділити на "максимайзерів" і "задоволених". Максимайзери хочуть все робити правильно. Навіть коли вони знаходять те, що їм треба, вони продовжують пошуки на випадок, якщо їм трапиться щось краще. Вони відчувають насолоду тільки після того, як усе оцінять і зберуть всю можливу інформацію, що може потребувати чимало часу. І навіть якщо вони досягають чогось видатного, то витрачений час і сили так їх вимотують, що вони не можуть насолодитися своєю перемогою вповні.
Згідно з дослідженнями, прагнення досконалості не тішить максималістів. Насправді вони можуть бути менш оптимістичними й мати нижчу самооцінку, ніж інші люди. Оскільки пошук ідеального рішення часто дуже стомлює, максимайзери здебільшого відкладають початок роботи. Саме тому прагнення досконалості й нерішучість тісно пов’язані з прокрастинацією.
"Задоволені" люди дотримуються правила "досить добре". Вони не намагаються знайти ідеальний продукт і не марнують часу на перевірку всіх варіантів. Вони дивляться на деякі варіанти, і якщо знаходять щось, що відповідає їхнім потребам, ідуть на це. Наприклад, ви хочете придбати нове зимове пальто — заходите в одну-дві крамниці, подумки уявляєте, яке пальто вам потрібне, і купуєте його. Чи знаходите ви найкраще пальто у співвідношенні ціни, стилю і якості? Можливо, ні. Але, найімовірніше, ви знайшли пальто, яке відповідає вашим потребам. Тому, якщо ви вважаєте себе "максимайзером", спроба дотримувати девізу "досить добре" може бути корисною.
Оскільки "задоволені" прагнуть "досить доброго", а не "кращого" результату, вони також рідше шкодують про ухвалені рішення. Таке мислення мотивує та знижує напругу в ситуаціях, коли треба зробити вибір. А ще такий спосіб мислення підживлює дію.
Нам може здаватися: що більший вибір, то кращий, але насправді через це ми дужче страждаємо. Учасникам одного дослідження дали завдання написати есей на одну із шести тем. Вони були більше натхнені завданням і писали кращі есеї, ніж ті, хто вибирав з 30 тем. Те саме відбувається, коли ми купуємо що-небудь: за меншого вибору люди з більшою ймовірністю щось придбають. А після купівлі вони будуть задоволені своїм вибором. У цьому сенсі менше, безумовно, означає більше.
Можливо, річ у тому, що більший вибір не завжди робить нас щасливішими. Під час пандемії ми почали задовольнятися меншим і жити теперішнім. Стали більше цінувати те, що вже маємо, і тішитися цьому.
Якби життя було повністю передбачуваним, чи не набридло б це нам за деякий час? Після семи років досліджень у галузі благополуччя й психічного здоров’я я дійшла висновку, що життя сповнене несподіваних поворотів і неможливе без них. Удари можуть бути болючими, але хвилювання, яке застає нас зненацька — наприклад, коли ми зустрічаємо когось, хто змушує нас відчувати піднесення, або отримуємо несподівані добрі новини — може бути саме тим, що нам треба, коли ми починаємо новий відтинок життя.
Текст: Dr Olivia Remes
За матеріалами vogue.co.uk
