Говорити як Цицерон: кілька правил ораторської майстерності
З початком осені, університетських і шкільних семестрів, а також активних переговорів знову актуальна ораторська майстерність. Vogue.ua згадує тренінг з мистецтва ораторської майстерності в Академії ДТЕК Олександра Зайоми — і головні правила ораторського мистецтва.
Жести, що супроводжують будь-яку промову, завжди на благо. Вони оживляють картинку, підтримують увагу слухачів, дають потрібне емоційне забарвлення навіть найбільш нейтральній і безликій інформації. Варто мати на увазі кілька правил: жести мають бути відкритими. Якщо зовсім просто — пахви не мають бути затиснені. Що більша аудиторія, то вищою і ширшою може бути жестикуляція. Ще одне правило: жест не має бути уривчастим і наче сором’язливим. Можна затримати жест, щоб донести певну думку до співрозмовників. Ну й звісно, жести мають бути доречними — тобто відповідати духу й змісту промови (презентації, виступу, доповіді).
Жести бувають різними: вказівними (причому вказувати можна і рукою, і поглядом), зображувальними (як ті, якими зображують пісочний годинник), ритмічними (наприклад, кілька рубальних рухів ребром долоні) і ще багато різних. Дуже виразна жестикуляція — у Барака Обами. Саме його виступи радять дивитися тренери з ораторської майстерності.
Тим, хто не звик жестикулювати, спершу здається, що рухи руками мають дивний і неприродний вигляд. "У книжці „Генії та аутсайдери", — каже Олександр, — є теорія про те, що опанувати будь-яку майстерність можна, якщо вивчати її 10 тисяч годин. Тому такою важливою є практика". Щоб натренувати жестикуляцію, можна гратися з друзями: одне і те ж речення (перше-ліпше, сайт vogue.ua — на допомогу) вимовляти з різною інтонацією — і різними смисловими наголосами. Ось буквально, беріть будь-який заголовок матеріалу — і спробуйте прожестикулювати його.
Часта помилка промовців — мовити в порожнечу, звертатися внутрішнім поглядом до "палацу розуму". Це провальна тактика: аудиторії важливо розуміти, що перед нею жива людина, яка не просто бубонить собі під ніс або веде нескінченний монолог, а спікер, який ділиться своїми думками й знахідками просто тут і зараз.
Для цього потрібно дивитися в очі слухачам: і тим, хто на задніх лавах, і тим, хто з різних флангів. Часто налагодити зоровий контакт допомагають питання до залу.
Хтось називає їх "словами-паразитами", хтось — "атавістичними звуками". Це ті тривалі "емммм", "ммм", "еееее" і всякого роду "ось", які люди використовують, щоб заповнити паузи під час побудови фраз. "Нічого страшного не буде, — каже Олександр, — якщо на обмірковування питання або формулювання спікер візьме невеликий тайм-аут. Часто це не просто сприймається нормально, а ще й викликає повагу: людина уважно ставиться до сказаного". Пауза — це ще й потужний інструмент, який дає змогу завоювати й утримувати увагу аудиторії. Головне правило тут — театральне: взяв паузу — не бійся тримати її якомога довше.
Іноді трапляється, що наприкінці виступу спікера "прилітають" неприємні, а часом і відверто хамські запитання. Безумовний рефлекс майже будь-якої людини — почати відповідати й долучитися до абсолютно непотрібної полеміки, з якої важко вийти переможцем. Спікер рефлекторно починає виправдовуватися — і тим самим зводить нанівець успіх, досягнутий раніше, або починає атакувати у відповідь — що теж часто позбавляє його симпатій аудиторії. Найкраща тактика — критично оцінювати запитання. І пам’ятати: його мета — не отримати відповідь по суті, а вибити з колії.
Під час роботи з неприємними запитаннями є кілька правил:
1. На них можна не відповідати. По суті, це теж відповідь.
2. За запитання можна дякувати. Запитанням можна робити компліменти. Їх можна оцінювати, зокрема й критично. І у всіх випадках запитання варто аналізувати.
3. Не поспішати відповідати — і не боятися тримати паузу.
4. Говорити у відповідь: "Не знаю", безтурботно знизуючи плечима або чесно розводячи руками.
5. Якщо запитання незрозуміле, то краще уточнити у візаві, що він має на увазі.
6. Часто працює прийом, коли будь-яка відповідь починається з "Так". Зрештою, завжди можна додати "Але". "Так, але ні".
7. Ніколи не завадить іронія, але вона потребує досить гарної реакції та інтелекту.
8. Працюють енкоди — парадоксальні, часто беззмістовні твердження, які, втім, доречні майже в будь-яких ситуаціях: наприклад, "Люби запитання у відповіді, а не відповідь у запитанні" або "Не ставте страшних запитань, щоб не отримати страшних відповідей".
Відповіді на неприємні запитання можна й продумати заздалегідь. Завчити до автоматизму — і безсоромно використовувати. Наприклад:
Запитання:
Навіщо ви нам зараз все це розповідаєте? Ви розумієте, що все це — нісенітниця?
Варіанти відповідей:
— Гм. Нісенітниця? — Цікаво. А якої миті у Вас склалося таке враження?
— Я не Вам.
— Можу заспівати
— А яку відповідь Ви хочете від мене почути?
Запитання:
— Вам не соромно такі дурниці молоти?
Варіанти відповідей:
— Почнімо з критеріїв. Що Ви маєте на увазі під терміном "дурниця"?
— Цікавий зворотний зв’язок. Наступне запитання, будь ласка.
— Що ми все про мене та про мене. А як Вам загалом?
— Як Ваше запитання стосується сказаного?
Якщо запитання справді зачепило, неприємне або болісне, допустимі такі формулювання:
Я розумію, про що Ви, але розмежовуймо (приватне і роботу, емоції й конструктив тощо).
Для мене це непросте запитання. Ви дозволите не відповідати?
М’яко поставити опонента на місце допомагає зустрічне запитання: Ви зараз серйозно про це запитуєте?
Щоб мовлення було чистим і виразним, варто робити гімнастику артикуляції. Найпростіші вправи треба практикувати щодня. Перелік можна подивитися, наприклад, тут.
Добре проговорювати з максимальною чіткістю поєднання звуків:
кпті, кпте, кпта, кпто, кпту, кпти
бдгі, бдге, бдга, бдго, бдгу, бдги
зждрі, зждре, зждра, зждро, зждру, зждри
Таких поєднань досить багато, їх можна знайти в Google. Головне правило — артикулювати перебільшено чітко, "наче ви пояснюєте щось недалекій людині через товсте скло", — каже Олександр.
Допомагають відкалібрувати мовлення скоромовки:
"Гонец с галер сгорел".
"А мне не до недомогания".
"Ми свій фундамент перефундаментувАли, перевИфундаментували, перефундаментуйте, перевифундаментуйте ви свій".
Якщо вони здаються невимовними, треба взяти пробку від шампанського, затиснути її в зубах — і проговорювати скоромовки так. Після п’яти хвилин практики можна витягнути пробку — і насолоджуватися тим, як легко вилітають звуки.
– Фільм "Король говорить"
– Виступи TED
– "Неймовірне тіло людини" National Geographics
– "На лінію вогню", Сергій Кузін
– "Пиши і скорочуй", Максим Ільяхов, Людмила Саричева
– "Ідеальний аргумент", Вадим Петровський, Олексій Ходорич
Подяка за допомогу в підготуванні матеріалу: Academy DTEK
