Етикет: як поводитись у літаку
Що робити, якщо дитина в сусідньому кріслі кричить без упину, а батьки навіть не намагаються її заспокоїти, як доцільно одягтися в літак, і чи потрібно аплодувати під час посадки, – розповідає Тетяна Полякова, консультант з ділового, світського і міжнаціонального спілкування.
Літак – це, мабуть, єдине визначене наперед сусідство з непередбаченим спілкуванням. Привітання при розсадженні, слова прощання і побажання всього найкращого після посадки – максимум ввічливості та щирості й мінімум непотрібного спілкування.
А хіба доречний зовнішній вигляд – не одне з правил особистої безпеки? Адже це самозахист, самопрезентація і повага до оточення. Спрямовані на вас погляди – це не завжди погляди захоплення. Яскравість і помітність більше вітається на маскараді. Громадський транспорт – це поєднання культур і думок. Тому мій улюблений і найбезпечніший варіант ключиці-лікті-коліна закриті – підходить всім конфесіям та віковим групам.
О, це болюче запитання! Доречно, тільки непомітно, попросити про це головного стюарда або відповідального за обслуговування в кабіні. За комфорт і зручність відповідальні саме вони. Професіонал ніколи не вкаже на пасажира, який звернувся з проханням.
Звичайно! Адже це ще одна складова самопрезентації. Ввічливості не буває забагато. Ввічливості, перш за все, до себе.
Доцільно подбати про це заздалегідь і передбачити ситуацію. Потурбувати сусіда, який спить – це ваше право. Сусідство ж вимушене! Салон – не приватна спальня. І навіть не приватна вітальня. Пояснювати і вимовляти слово "туалет" не обов'язково. Досить попросити дозволу вийти. Якщо молода жінка-сусідка або молодий гедоніст-мандрівник в навушниках пропускають, зсунувши коліна, ви в праві попросити її або його встати. У будь-якому випадку, завжди є кнопка виклику стюарда.
Усе залежить від ситуації. Хропіння – захворювання, про всяк випадок є затички. Можна попросити персонал пересадити вас, оскільки обидві названі причини – поважні.
Швидка організація розсадження – завдання провідників, але завжди можна попросити дозволу пройти. Я часто літаю до Київа, і читачі могли помітити, що в літаку я прохаю тих, хто забарився або навмисно привертає увагу пасажирів, дозволити мені пройти. Не протискаюсь, а саме прошу пропустити, з усміхненими очима напоготові. Важливі речі вимовляю тихим голосом. Слова і фрази ввічливості, такі невластиві вродженим східно-європейцям, особливо важливі в міжнаціональних форматах. Це і початок фрази, і візитівка людини. Я завжди допомагаю людям похилого віку і пасажирам невисокого зросту розмістити їхній багаж. Багато, на відміну від мене, бояться літати і перебувають під час посадки у нервовому стані.
Ні. Це faux pas, але це не означає, що пілот не заслуговує заохочення та розуміння в складних ситуаціях.
Правила застільного етикету поширюються не лише на ресторани і бари, а й на салон літака, ба навіть на найекономніший клас. Уміння розташувати тацю з їжею і їжу на тарілці, володіння приладдям, вміння тримати келих і, головне, скласти серветку на таці з їжею після завершення – закривши тим самим тацю – все це для вашої користі! Передати тацю пасажиру, що сидить біля вікна, готовність допомогти – основи взаємної ввічливості. І знання рідкісних іноземних мов тут не потрібні. Як і сентиментальні правила гендерності. Мою улюблену фразу, що все найкраще, і перш за все, увагу – літнім людям, а не дітям, ви вже знаєте!
При зустрічі знайомої людини в салоні привітання поглядом цілком досить. Якщо ви проходите повз медійну або відому людини – зупинятися, озиратися і обертатися не потрібно. Все сусідство на борту літака – вимушене. Правила приватної зони і особистого простору ніхто не скасовував.
Тетяна Полякова, консультант з ділового, світського і міжнаціонального спілкування, @tatyanapolyakova_etiquette.
Читайте также:
