Чому суспільство так дратують витівки екологічних активістів?
Одного дня спокійно сидиш і гортаєш інстаграм-стрічку, аж раптом бачиш кадри, як двоє людей обливають супом Джоконду, і не знаєш, як реагувати. На початку 2024 року в Луврі екологічні активісти з групи Riposte Alimentaire спрямували свої дії проти найвідомішої у світі намальованої посмішки, щоб підкреслити жахливість сільськогосподарської системи Франції та фундаментальне право громадян країни на їжу. Етюд "Помаранчева рідина проти дорогоцінного шедевру" перегукується з анархічними витівками групи Just Stop Oil, які облили супом "Соняшники" Ван Гога й приклеїли руки до захисного скла роботи Да Вінчі.
Що відчувають люди, коли бачать подібні новини? Частіше за все — роздратування. Мовляв, навіщо влаштовувати таку сцену в такому публічному місці? Звісно, активісти прагнуть уваги. Власне, в цьому й весь сенс таких тривіальних і легковажних вчинків. Однак, розуміючи це, в чому справді сенс нашого обурення?
Скажімо, соціальні мережі призначені для того, щоб відвертати нашу увагу та створювати умови для нашого відпочинку. Гості показу Jacquemus, Тейлор Свіфт на Super Bowl, ковбої Louis Vuitton, дивне взуття The Row — все це відриває нас від настирливого почуття на нашій периферії. Це моменти, які відводять нас від нагромадження шарів гірших новин — жаху, що сочиться, з усього світу. Наше життя супроводжує те, що викликає тривогу, ми живемо в багатовимірній кризі земної кулі: від жахливого потепління до не менш приголомшливої репризи Make America Great Again, до постійних доказів ерозії людської емпатії щодо війни в Україні, та війни в Ізраїлі та Газі.
Коли світ здається особливо негативним, природно тяжіти до ескапізму — у власноруч створені комфортні умови. Однак щоразу, коли ми намагаємося забути про тривоги, кілька відео з витівками екологічних активістів штовхають нас назад у реальність у конфронтуючий і незручний спосіб. Чому ж вони так накручують усіх? Як їм вдається залізти всім під шкіру? Здавалося б, ми дратуємося через те, що ці трюки марні — вони нічого не змінюють і легко виправляються, — але насправді ми роздратовані, тому що правда болить. Хоч ці витівки нічого не знищують; вони просто змушують нас розпізнавати світ поза нашим безпосереднім оточенням.
Те, що планета в поганому стані — не нові й уже не приголомшливі новини. Втім, нам завжди потрібно одночасно пам'ятати про дві істини: світ складний і суперечливий, і нам потрібно піклуватися про себе. Вам не потрібно вибирати те чи інше. Корисно думати й про те, що жодні відволікання від реальності не можуть підштовхнути нас до яскравішого чи безпечнішого світу, але також важливо відпочивати від емоційного навантаження планети у вогні. Існує баланс між тим, щоб від усього абстрагуватися та взяти все до уваги. Так, суп вилитий на мистецький шедевр дратує, але все ж цей вчинок досягає бажаної мети — це стратегія привернення уваги до нагальних проблем. Залишається сподіватися, що ми зможемо залишатися зосередженими на проблемах достатньо довго, щоб добитися сталих змін.
За матеріалом vogue.com
