5 письменниць, яких любила читати Мерілін Монро
Чи була Мерілін Монро завзятою читачкою? Це запитання було предметом обговорення з моменту публікації знаменитої світлини, на якій Монро читає роман "Улісс" у парку Лонг-Айленду. Багато хто назвав цей знімок постановчим.
Публіці, яка сприймала Монро як спокусливу легковажну блондинку, було складно повірити в те, що в актриси є інші грані. Але щоб не говорили скептики, є реальні факти, які підтверджують, що Мерілін дійсно була затятою читачкою. Почнемо з того, що Монро тісно дружила з письменницею Карсон Маккалерс і була одружена з драматургом Артуром Міллером. Ця теорія остаточно була підтверджена на аукціоні Christie's у 1999 році, де були виставлені на торги особисті речі актриси, зокрема й каталог з 390 книг з її особистої бібліотеки.
Завдяки цьому великому каталогу ми можемо знову відкрити для себе актрису, ознайомившись з її літературними вподобаннями: тридцять політичних біографій, твори Вільяма Фолкнера, Джозефа Конрада, Флобера й Достоєвського, книги віршів Вільяма Блейка й Емілі Дікінсон і навіть дюжина або близько того наукових книг. Серед них було й кілька книг, які написали жінки. Хоча їх було всього шість, але це були книги видатних літературних фігур, які часто поставали перед труднощами і які допомогли закріпити в галузі, де переважають чоловіки, легітимність жінок-письменниць. Про них і розповідаємо в цьому матеріалі.
"Балада про невеселу кав’ярню" — це перша історія із серії оповідань однойменної збірки, опублікованої в 1951 році. У ній розповідається про дивний любовний трикутник в американському містечку. Події розгортаються на тлі відкриття невеликої кав’ярні. Історія вважається одним із шедеврів Карсон Маккаллерс, яка була близькою подругою Мерілін Монро. Дві жінки вперше зустрілися в 1955 році в готелі Gladstone в Нью-Йорку. Тоді актриса розлучалася з Джо Ді Маджіо, і письменниця намагалася допомогти їй оговтатися від цих подій. Відтоді зав’язалася їхня дружба, яка тривала досить довго.
Ця разюча книга являє собою збірник всіх творів американської письменниці Дороті Паркер. Вона була успішною журналісткою, яка писала для Vogue, Vanity Fair і The New Yorker. Паркер славилася своєю гострою критикою, похмурим гумором і сильними політичними переконаннями (вона була співзасновницею голлівудської антинацистської ліги й потрапила в списки ФБР під час комуністичного "полювання на відьом" Джозефа Маккарті).
Третій роман із серії "трилогія прерій" Вілли Кесер — це історія про малоймовірну зустріч Джіма, сироти з Небраски, й Антонії, доньки чеських іммігрантів, які нещодавно оселилися в США. Це люди з однаковими життєвими цілями, але різними долями. Кесер виграла Пулітцерівську премію в 1922 році за свій роман "Один з наших" і вважалася однією з найважливіших письменниць свого часу. Мерілін Монро також мала копію "Люсі Гайхарт", ще одного роману Кесер.
Збірка оповідань Колетт була серед книг, знайдених у бібліотеці Мерілін Монро. Зокрема, у ній є шість коротких оповідань, які французька письменниця охрестила своїми "маленькими романами": Cheri, The Last of Chéri, The Other Woman, Duo, Cats і Claudine. Серед історій, Cheri, безсумнівно, є найсимволічнішою, демонструючи талант Колетт як плідної письменниці, глибокої спостерігачки й витонченої перфекціоністки. Описуючи запахи саду або психологію жінок, Колетт йде ва-банк.
Феміністка, екологиня, активістка цивільних прав — Грейс Пейлі опікувалася всім. Письменниця публікувала короткі оповідання, першим з яких було The Little Disturbances of Man у 1959 році. Історії Пейлі розповідають про життя часто забутих жінок середнього віку, які пишуть від першої особи про свої долі: від тривіальної до трагічної.
