"Золоту пальмові гілку" Канн цього року здобула французька режисерка Жюстін Тріє за напружений трилер "Анатомія падіння". Жюстін стала третьою жінкою в історії кінофестивалю, яка здобула головну нагороду.
Режисерка Жюстін Тріє — одна з найяскравіших постатей нового покоління французьких режисерів. Вона дебютувала у великому кіно 2013 року, і одразу в Каннах, де показала свою стрічку Age of Panic. Того ж року авторитетне видання Cahiers du Cinéma назвало її однією з нових імен, на які варто звернути увагу. Жюстін — випускниця найвідомішої у Франції художньої школи, Вищої школи красних мистецтв, де вона вивчала образотворче мистецтво. Жюстін Тріє зробила свої перші кроки у кіно, знімаючи документальні фільми, зосереджені здебільшого на політиці. Також вона є активісткою артгрупи 50/50, яка пропагує ґендерну рівність і різноманітність у кіно та аудіовізуальній індустрії.
У 2019 році Жюстін змагалася за "Золоту пальмову гілку" Каннського кінофестивалю зі стрічкою "Сибіла" — напруженою драмою про психотерапевтку, де знялися зірки французького кіно Адель Екзаркопулос та Гаспар Ульєль.
Її новий фільм, "Анатомія падіння" — напружений трилер про відповідальність та провину. Це четверта повнометражна робота 46-річної француженки. Події трилеру починаються у віддаленому засніженому будиночку у Французьких Альпах, де гостра, як бритва, німецька письменниця Сандра (Сандра Гюллер) живе зі своїм маленьким сином Даніелем (Майло Мачадо Гранер) і дещо розчарованим у житті чоловіком Семюелем (Семюель Тейс).
Коли тіло чоловіка знаходять біля їхнього будинку, всім навкруги незрозуміло, чи він упав сам, чи стрибнув, чи його штовхнули — і незабаром героїня Сандри постає перед судом за його вбивство... Цей слизький кубик Рубіка в стилі Гічкока змушує вас міркувати до самого кінця, хто ж винен, потроху розкриваючи шокуючі факти про справжній стан шлюбу Сандри та Семюеля. Навіть Деніел починає сумніватися в невинності своєї матері...
Про стрічку говорили задовго до прем'єри — зокрема, Variety назвав її "блискучим процедурним трилером у стилі Гічкока" і передбачали, що саме вона здобуде головний пріз. Великі сподівання на фільм покладали і через виконавицю головної ролі, Сандру Гюллер, — одну з найяскравіших німецьких акторок свого покоління. Для Гюллер це вже друга робота з Жюстін Тріє — після стрічки "Сибіла". Прониклива драматична акторка, Гюллер стала відома у середині 2000-х, коли зіграла роль жертви екзорцизму у фільмі "Реквієм", за який здобула "Срібного ведмедя" на Берлінському фестивалі. Широка аудиторія також пам'ятає її за фільмом "Тоні Ердманн", за який вона здобула Премію Європейської кіноакадемії найкращій актрисі.
Символічно, що цьогорічний Каннський кінофестиваль — справжній "бенефіс" акторки, адже Гюллер зіграла в двох найгучніших фільмах Канн — окрім "Анатомії падіння", це стрічка "Зона цікавостей" Джонатана Глейзера, який отримав Гран-прі Каннського кінофестивалю. Обидві стрічки — складні соціальні драми ("Зона цікавостей" є дослідженням теми Голокосту), які потребували від акторки неабиякого занурення у своїх персонажів.
"Тріє взяла знайомий жанр (судову драму) і перевернула цей формат з ніг на голову, — пише Variety. — Гюллер грає Сандру, яка одночасно втомлена й насторожена. Сандра — геніальна жінка — і набагато успішніша письменниця, ніж колись був її чоловік, — але вона приголомшена розслідуванням і повільно усвідомлює серйозність того, що відбувається". Спостерігати за цими перевтіленнями потужної, талановитої героїні — велике глядацьке задоволення.
Жюстін Тріє — третя жінка в історії Канн, яка отримала "Золоту пальмову пальму": до того це зробила у 2021 році француженка Джулія Дюкурно (за "Титан"), а авcтралійка Джейн Кемпіон отримала премію в 1993 році за "Фортепіано". Нагороду режисерці вручала Джейн Фонда: під час нагородження вона відзначила "історичну" кількість жінок — а саме сім — фільми яких цього року змагалися за найвищу нагороду Каннського кінофестивалю.
