Режисерка фільму "Кутюр" Аліс Винокур – про роботу з Джолі, Україну та знімання в майстернях Chanel
В український прокат вийшла нова стрічка з Анджеліною Джолі в одній із головних ролей – "Кутюр" французької режисерки Аліс Винокур. До акторського складу також увійшли Луї Гаррель та Аньєр Аней – перспективна молода модель із Південного Судану.
Текст: Ельдар Шеріфов
Історія розповідає про виклики та стійкість, що ховаються за фасадом краси модної індустрії. Максін (Анджеліна Джолі) – американська режисерка, яка потрапляє на Паризький тиждень моди, дізнається про свій діагноз – рак молочної залози – і несподівано опиняється втягнутою в новий зв’язок із давнім творчим партнером (Луї Гаррель). Ада (Аньєр Аней) – нова зірка модельного світу, яка тікає від наперед визначеного майбутнього в рідному Південному Судані. У її сюжетній арці зʼявляється й українська модель Юлія Ратнер, персонажка якої натхненна історією самої Юлії. Третьою історією стрічки стає доля Анжель (Елла Рампф) – візажистки, яка працює в тіні подіумів.
Ми поспілкувалися з режисеркою та розпитали її про українське коріння, теми, які порушуються у фільмі, та джерела натхнення.
Ваше прізвище звучить по-українськи – чи маєте ви коріння в Україні, і якщо так, чи вплинуло це на персонажів у "Кутюр"?
Так, у мене українське коріння по батьковій лінії: мій дід походив із Бердичева й залишив Україну під час погромів [Єврейські погроми в січні 1919 р. – Прим. ред.]. Підсвідомо я думаю, що ця травматична сімейна історія, на яку також вплинув Голокост, позначилася на моїх фільмах, які часто стосуються травми, стійкості та зцілення. Я вірю у втішну силу кіно.
Юлія Ратнер, українська модель, що знялася у вашому фільмі, розповідала, що ви обговорювали долю біженців та це вплинуло на одну з центральних історій фільму. Чи можете розповісти детальніше про вашу комунікацію з Юлією?
Я познайомилася з Юлією за лаштунками показів Chanel, де провела понад рік, досліджуючи індустрію, зустрічаючись із візажистами, моделями, швачками та іншими фахівцями. Мене миттєво вразила її історія. Вона приїхала з Києва, щоб працювати в божевільному ритмі та блиску Тижня моди, живучи між цими двома окремими світами. У фільмі ми бачимо, як вона спілкується з південносуданською моделлю, яка також постраждала від війни. Мені близька ця ідея солідарності та миттєвого порозуміння між людьми, які, хоча й походять із різних світів, поділяють ті самі рани, ті самі травми – ті, що приносить війна.
Я адаптувала персонажку української моделі, спираючись на особисту історію Юлії. У фільмі ми навіть чуємо, як вона розмовляє українською по телефону зі своїм хлопцем.
В інтервʼю французькому TIME Анджеліна поділилася, що ця стрічка дуже особиста для неї. Чи було для вас вирішальним працювати з Джолі над цим проєктом, чи це сталося природно?
Персонажка Максін Вокер натхненна моєю власною історією боротьби з раком, але я хотіла, щоб її втілила акторка, яка також має особистий зв’язок із цією хворобою.
Тема фільму близька Анджеліні, адже її мати та бабуся померли від раку молочної залози. Вона також перенесла подвійну мастектомію, щоб не повторити долю своєї родини. Вона занурилася в образ і вивчила французьку мову. Як і персонажка Максін, її мати була французького походження. Анджеліна – водночас величезна зірка, яка діє в самому серці голлівудської системи, але при цьому повністю незалежна, здатна протистояти будь-якій владі. Я дуже ціную її за це – за цю самотність і несхожість. Я хотіла показати її крихкість, що ховається за її владою.
Чи слово "Кутюр" має більше значення в межах стрічки, окрім асоціації з модною індустрією?
Французькою це також означає "шви". Ідея полягала в тому, щоб показати всі рани, що стоять за haute couture. Було бажання "зшити" долі цих трьох жінок, які походять із різних світів, зібрати фрагменти їхнього життя.
Я хотіла, щоб "шви" фільму створювали відлуння, рими та контрапункти між кадрами, які перегукуються між собою, як у хороводі. Фільм відтворює реальне життя з його збігами та зустрічами.
Назва також задає напрям формі та естетичним намірам фільму, поданого як колаж, у якому видно шви, – через раптові зміни світів і розриви звуку.
Чи були серед вашого натхнення для цієї роботи конкретні режисери або кінороботи?
Антоніоні та його фільм "Забріскі-Пойнт" стали натхненням для фінальної сцени руйнування будинку та її візуального стилю з гіпнотичною уповільненою зйомкою. У цій сцені, коли будинок розлітається на шматки, звичні побутові речі – книги, одяг, їжа, меблі, навіть холодильник – вириваються назовні й зависають у повітрі, перш ніж остаточно зникнути. Мені близькі поезія та лірицизм цієї сцени, яка критикує споживацьке суспільство та капіталізм. У якийсь момент я захотіла відтворити цю ліричну драматичність.
Я думаю, що відповідь на жорстокість світу – у поезії. У фізичному образі шторму, який порушує встановлений порядок. Це остаточне руйнування спричиняє трансформацію, перехід до нового життя. Це форма катарсису.
Цей проєкт – перший повнометражний фільм, для якого відкрило свої двері легендарне ательє Chanel на rue Cambon. Як це – знімати всередині одного з найбільших модних домів?
Ми хотіли, щоб історія базувалася на реальному модному домі. Ми знімали в Chanel, але без прямої згадки назви, адже для мене – і для цілісності фільму – було важливо уникнути логотипів і зберегти відчуття вигаданого простору. Водночас деякі глядачі впізнають парадні сходи на вулиці Камбон і майстерні haute couture, де швачки грають самих себе.
Щодо показу, це була мистецька співпраця, адже всю колекцію створила студія у партнерстві з Паскаліною Шаванн [художниця з костюмів фільму – прим. ред.]. Ми надихалися художниками-прерафаелітами, щоб підкреслити казкову атмосферу фільму.
Стрічка "Кутюр" режисерки Аліс Винокур вже в українському прокаті – з 5 березня. Інтерв’ю підготовлено за підтримки кінодистриб’ютора Green Light Films, який випускає фільм в Україні.
