Нотр-Дам де Парі в кіно, літературі і музиці

Увечері 15 квітня світ облетіла трагічна новина – горить легендарний собор Паризької Богоматері або Нотр-Дам де Парі. Це один з найвідоміших католицьких храмів, який пережив Революцію, але став жертвою халатності під час будівельних робіт. Вогонь почав поширюватися в районі зведення будівельних риштувань, висота яких сягала 100 метрів, потім охопив дах, так став причиною обвалення шпиля і годинника. Вся Франція завмерла в очікуванні, а паризький пожежний департамент вже кілька годин намагається загасити полум'я. Очевидці розповідають, що від собору практично нічого не залишилося.

Нотр-Дам де Парі заснований 1163 року, а його будівництво тривало майже 200 років. Ініціатором спорудження собору став єпископ Моріс де Сюллі. Візитна картка цього місця – знамениті вітражі в високих стрілчастих вікнах, які були єдиним джерелом світла. На відміну від багатьох інших релігійних пам'яток архітектури собор Паризької Богоматері – це діючий храм, в якому регулярно проходять меси.

Нотр-Дам де Парі, кінець ХІХ століття

В історії Нотр-Дама де Парі було чимало чорних сторінок в історії. Наприклад, під час Французької революції Робесп'єр називав собор твердинею мракобісся і за його збереження вимагав у парижан мзду на потреби революцій в інших країнах. На початку ХІХ століття будинок перебував в огидному стані і навіть думали про його знесення, незважаючи на те, що саме тут був коронований Наполеон Бонапарт. Справжнім порятунком для собору тоді став роман Віктора Гюго, який звернув увагу на важливість реконструкції пам'ятника архітектури. У передмові до "Собору Паризької Богоматері" він написав: "Одна з головних цілей моїх – надихнути націю любов'ю до нашої архітектури". Гюго був не єдиним, хто надихався цим місцем і присвятив йому частину свого життя.

"Собор Паризької Богоматері" – цей історичний роман Віктор Гюго написав 1831 року, у ньому розповів історію взаємин між юною француженкою Есмеральдою і горбатим дзвонарем Квазімодо. Однак головною його метою було привернути увагу до Нотр-Дам де Парі, зробити його повноправним учасником сюжету. Письменникові це вдалося. Після виходу його твору в Європі стартував повномасштабний рух за захист і збереження пам'яток готичної архітектури.

"Собор Паризької Богоматері", Віктор Гюго

Notre Dame – вірш Осипа Мандельштама, опублікований 1916 року.

Где римский судия судил чужой народ,
Стоит базилика, – и, радостный и первый,
Как некогда Адам, распластывая нервы,
Играет мышцами крестовый легкий свод.

Но выдает себя снаружи тайный план:
Здесь позаботилась подпружных арок сила,
Чтоб масса грузная стены не сокрушила,
И свода дерзкого бездействует таран.

Стихийный лабиринт, непостижимый лес,
Души готической рассудочная пропасть,
Египетская мощь и христианства робость,
С тростинкой рядом – дуб, и всюду царь – отвес.

Но чем внимательней, твердыня Notre Dame,
Я изучал твои чудовищные ребра,
Тем чаще думал я: из тяжести недоброй
И я когда-нибудь прекрасное создам.

У ХХ столітті один з найвідоміших літературних творів про Нотр-Дам де Парі – це вірш "Чия черга" письменника Раймона Кено, який також говорить про руйнування.

Роман Віктора Гюго став справжнім джерелом натхнення для світу кіно. Перша його екранізація трапилася ще 1905 року, але найвідомішою стала версія 1956 року. Драма отримала назву "Собор Паризької Богоматері", а головні ролі зіграли італійська зірка Джина Лоллобриджида, Ентоні Квінн і Ален Кюні. Стрічку називають класичною екранізацією, яка запам'яталася ефектними декораціями, пишними костюмами і увагою до найменших деталей.

Кадр з фільму "Собор Паризької Богоматері", 1956

Не менш популярною стала і версія 1982 року, яка називалася "Горбань із Нотр-Дама". Квазімодо в кінострічці зіграв сам Ентоні Гопкінс, а критики відзначили зворушливий характер його персонажа.

Кадр з фільму "Горбань із Нотр-Дама", 1982

Мультиплікатори також не змогли оминути цю історію. 1996 року вийшла анімаційна версія роману Гюго, яка була сфокусована саме на героїні Есмеральди. До речі, ця робота студії Disney отримала статуетки "Оскар" і "Золотий глобус".

Кадр з анімаційного фільму "Горбань із Нотр-Дама", 1996

Однак не тільки класичний твір "Собор Паризької Богоматері" став причиною появи Нотр-Дама де Парі на великих екранах. Наприклад, собор з'являється у фільмі "Армагеддон", де його руйнує метеорит, а також тут розміщена штаб-квартира Ордену Горгулій з фільму "Я, Франкенштейн".

1998 року в Парижі відбулася прем'єра мюзиклу "Нотр-Дам де Парі", композитором якого став Ріккардо Коччанте, а лібрето написав Люк Пламондон. Мюзикл миттєво став популярним, а пісню Belle без перебільшення тоді співав весь світ на різних мовах. Він навіть потрапив до Книги рекордів Гіннеса, як найуспішніший в перший рік роботи. Виконували його на восьми мовах, а за 20 років існування "Нотр-Дам де Парі" подивилися більше 11 мільйонів людей.

Читайте також

Найкрасивіші бібліотеки Парижа

Бліц-гід по Парижу під час Тижня моди з Екою Іукурідзе