Як знімали драму "Забуті" — один з найочікуваніших українських фільмів року
В український прокат виходить фільм "Забуті" Дар’ї Онищенко. Це драма про стосунки 30-річної вчительки й 17-річного хлопця, які живуть в окупованому Луганську: вона вирішує залишитися в місті й далі викладати дітям українську мову, а він — вивішує на дах школи український прапор. Світова прем’єра стрічки "Забуті" відбулася у 2019 році на кінофестивалі у Варшаві, де фільм отримав спеціальну нагороду журі, а українська — на нещодавньому кінофестивалі "Молодість".
"Забуті"Непроста роль у фільмі дісталася художниці Марії Куліковській (у 2018 році Маша була героїнею артномера Vogue UA): вона грає журналістку пропагандистського каналу, який створює фейкові новини про Україну. В одній зі сцен "журналістка" розстрілює скульптури — це скульптури самої Куликовської, які у 2014 році перебували в артцентрі "Ізоляція" в Донецьку і які дійсно знищили бойовики. Про роботу над фільмом vogue.ua розпитав Машу Куліковську й режисерку Дар’ю Онищенко.
Дар’я Онищенко: Напевно, тригерами для мене, як і для багатьох сучасних кінематографістів, художників, музикантів, стали спочатку Майдан, а потім і сама війна. Але ще за рік до Майдану я працювала над історією про Українську Гельсінську групу. Події фільму відбуваються наприкінці 1980-х, але йшлося також про борців за незалежність, про боротьбу за мову й самоідентичність. Потім наринули всі ці трагічні події... Спершу я взагалі не могла працювати над сценарієм, волонтерила, потім повернулася до написаного й вирішила, що маю робити фільм про сьогодення. Мені важливо, щоб за кордоном (Дарина живе в Німеччині. — Прим. ред.) почули цю історію про людей зі Сходу саме зараз. Фільм "Забуті" — це складна сімейна драма про стосунки чоловіка й жінки, які живуть разом, але втратили довіру одне до одного й уже багато років не дивляться одне одному в очі. Та попри все, кохають одне одного. У нас вийшов досить незвичний любовний трикутник. Я не можу сказати, що стосунки Ніни з її учнем Андрієм — це пристрасне кохання. Можливо, хтось побачить його саме таким. Але роман з учнем — це втеча від реальності, протест проти дійсності навколо, свого роду дитячий ідеалізм головної героїні.
"Забуті"Дар’я Онищенко: Я їздила на Схід України, спілкувалася з багатьма переселенцями, військовими. Мені здається, що в нас вийшов правдивий фільм на основі реальних історій. Він узагальнює долі багатьох людей зі Східної України та Криму. Історія вчительки у фільмі й історія хлопця створені на реальних фактах.
Дар’я Онищенко: Мені особисто було важко знімати сцени на блокпостах, ми фільмували в дуже сувору холодну погоду, йшов сніг. І сама атмосфера знімання дуже нагадувала дійсність. Взагалі, коли бачиш ці вигадані кордони, цю ідіотську сепаратистську символіку на костюмах акторів, вже від цього стає моторошно, недобре.
"Забуті"Дар’я Онищенко: Ми показали фільм на Варшавському кінофестивалі, у Португалії, Італії, Швейцарії, в Австрії. Після кожного показу люди говорили, що дійсно мало знають про те, що нині відбувається в Україні. Те, що ситуація в зоні конфлікту все ще дуже напружена, у Європі вже майже нікому не відомо. Взагалі наш фільм допомагає європейському глядачеві розібратися в причині самого конфлікту, усвідомити чому саме ми, українці, так боронимо свою землю, так прагнемо повернути свої території. Тема фільму зрозуміла іноземному глядачеві, бо він показує долю українських утікачів, переселенців. Для Європи, яка за останні роки прийняла до себе величезну кількість утікачів з багатьох країн, ця тема близька й важлива.
"Забуті"Дар’я Онищенко: З Машею я познайомилася під час її виставки в Мюнхені, коли вже готувалася до знімання фільму. Тоді я побачила її скульптури й була вражена: енергетично це дуже насичені роботи, вони вабили до себе, ніби магнітом. Коли я дізналася від неї історію цих скульптур, то зрозуміла, що вона прямо стосується теми нашого фільму. Нам було важливо нагадати про ту трагедію, яка сталася на заводі "Ізоляція" у 2014 році, коли бойовики використовували скульптури Маші як мішені (про це можна прочитати у великому інтерв’ю Куліковської для Vogue UA).
Маша Куликовська й Дарина Онищенко на зніманні фільму
У нашому фільмі Марія грає й невелику роль — журналістку пропагандистського телеканалу. Це акторський дебют Марії, але як професійна перформерка вона має досвід роботи перед камерою. Марії вдалося з гумором і смаком втілити цей образ — людини, яку вона зневажає. Це її своєрідний реванш. Я люблю життєву правду на екрані. Перформанс Марії — окремий елемент у фільмі. Вона подарувала нам свою енергію, переживання, емоції: завдяки їй фільм дістав ще одну правдиву життєву історію.
Арт-проект Маши Куліковської та Vogue UAМаша Куліковська: У стрічці "Забуті" я не просто зробила перформанс, розстрілявши свої фігури-зліпки, а й зіграла роль журналістки-пропагандистки. Спершу мала певний внутрішній конфлікт: не була певна, що хочу грати когось, адже для мене дуже важливо залишатися справжньою, а не імітувати. Але потім вирішила, що моя героїня — це продовження перформансу з розстрілом, це збірний образ, антигерой. Це не акторство або імітація, а поглиблений аналіз того, що сталося в реальному житті з моїми скульптурами. Після знімання у фільмі я зрозуміла, що тепер я по-справжньому мультимедійна художниця, яка може працювати в різних жанрах. До речі, актриса Меріл Стріп закінчувала магістратуру в Єлі на факультеті образотворчого мистецтва й вона прекрасна художниця, але рідко хто про це знає. Хоча, мені здається, вона змогла стати видатною актрисою саме завдяки своїм глибоким знанням і розумінню візуального мистецтва, адже це основа основ.
Маша Куліковська: Ідею з розстрілом власних скульптур я виношувала давно — задовго до картини "Забуті". Першим таким ось жорстоким перформансом зі скульптурами стала акція Happy Birthday, коли я повністю оголена розбила молотком одну з мильних фігур на відкритті виставки в Saatchi Gallery в Лондоні. Після цього я облила кров’ю ту саму розбиту скульптуру вже на відкритті власної персональної виставки в тому ж Лондоні. А потім був перформанс "Люстрація" в Мистецькому Арсеналі — змилювання одного зі зліпків з мого тіла в крижаній ванні, проєкт, який задокументував український Vogue в артномері у 2018 році. І тепер, на зніманні фільму, я розстріляла свої скульптури. Тепер я знаю, як все відбувається насправді на війні. Відтворити все, відчути — психологічно важливо для мене. Цей перформанс дав мені змогу зрозуміти, що тільки я одна можу по-справжньому бути господинею власного тіла й власного життя.
Марія КуликовськаМаша Куліковська: Коли ми з Дашею вирішили, що робимо перформанс з розстрілом скульптур, і я прочитала сценарій усього фільму, я попросила її, щоб вона дозволила мені спробувати побути (саме побути) "журналісткою" в її стрічці. Даша ризикнула. Я уявила, що "журналістка" — це молода жінка, яка живе в богом забутому місті, в епіцентрі війни, де немає ніякого майбутнього, а вона хоче жити гарно, як у голлівудських фільмах, і для цього їй потрібні гроші. Вона знімає фейкові новини в себе ж у квартирі на зеленому екрані, використовує всі доступні методи пропаганди, щоб вижити, як і головний герой картини — контрабандист Юрій. Я не ненавиділа "журналістку", а розуміла, що вона сама заплуталася й неймовірно втомилася, вона розуміє, що їй вже не вистрибнути з власноруч створеної ситуації. Що на неї чекає попереду?.. Я просто спробувала поставити себе на її місце, показати її без маніпуляцій та осуду...
Фільм "Забуті" вийшов в український прокат 3 вересня
