Канни 2025: Ізабель Юппер — про роботу над фільмом "Найбагатша жінка світу"
На Каннському кінофестивалі відбулася світова прем'єра фільму "Найбагатша жінка світу" з Ізабель Юппер у головній ролі. Картина натхнена історією Франсуази Бетанкур — спадкоємиці компанії L'Oréal, життя якої кардинально змінюється після зустрічі з харизматичним фотографом.
Кінокритикиня Соня Вселюбська спеціально для Vogue.ua зустрілася з Ізабель Юппер на даху готелю Marriott, щоб поговорити про її новий фільм.
Ізабель Юппер — одна з найвидатніших акторок у сучасному кіно. У свої 72 роки вона знялася в понад 100 фільмах, працюючи з одними з найкращих режисерів в історії — від Пола Верховена до Міхаеля Ганеке. Водночас вона ніколи не знижує робочого темпу: щороку дарує кілька нових фільмів зі своєю участю і не припиняє дивувати драматичною віддачею.
Вона зізнається, що має власну професійну формулу, що полягає у безжальній чесності до себе й режисера: "Я беру до рук сценарій, і якщо діалоги жахливі — просто припиняю його читати. А у сценарії фільму "Найбагатша жінка світу" я відзначила чудовий стиль, а також те, що він не був надмірно сентиментальним чи психологічним".
Фільм розповідає про найбагатшу у світі жінку — спадкоємицю компанії L'Oréal Франсуазу Бетанкур (у фільмі — Маріанна). Вона — різка буржуазна леді, яка проводить свої дні в роботі й у не надто приязному оточенні своєї родини та прислуги. Одного дня Маріанна наважується на фотосесію для обкладинки популярного журналу — і це кардинально змінює її життя. Фотосесію проводить талановитий фотограф-гей, який вражає її своєю зухвалістю.
Так зароджується дружба між двома ексцентричними особистостями, які зовсім не до вподоби сімейному й професійному оточенню героїні. І це має підстави, адже фотограф, хоч і приносить у життя Маріанни небувалу для неї радість та щиру симпатію, водночас має меркантильні цілі. Однак те, що він зміг побачити в ній сміливість, іскру та почуття гумору, підкупило жінку: "Він відкрив їй радість життя і подарував можливість сміятися — чого в неї, на тлі жахливих стосунків із донькою та робочого тиску, було не так багато", — розповідає Юппер.
Режисер Террі Кліффа і в дисклеймері до фільму, і у своїх інтерв’ю, наполегливо підкреслює, що це радше вигадана історія її життя, а не байопік. Власне, про це свідчать змінені імена головних героїв. Ба більше, сама Юппер зізнається, що ніколи б не погодилася грати у класичному байопіку про Бетанкур: "У мене взагалі мало спільного з цією героїнею, бо бути багатою і бути відомою — це абсолютно різні речі". Натомість команда захопилася ідеєю фікціоналізації історії, що могла б зробити її універсальнішою – "Це не "Мадам Боварі", а сучасна історія", — підкреслює Юппер і додає "Мені хотілося зосередитися на тому, що вона — не жертва, а жінка з великою силою, і саме це робить її історію такою цікавою і релевантною сьогодні", — додає вона.
Для Юппер надзвичайно важливе не лише повне прийняття ідеї фільму, але й свобода у роботі. Ідея створення вигаданої героїні на розмитих шаблонах історії Бетанкур — це те, що вписується в робочу філософію актриси: "Я в цілому не люблю занурюватися в психіку своїх персонажок, і мені особливо складно міркувати про психологічну особистість цієї жінки. Сама особа Бетанкур завжди залишалася для нас осторонь, тому я не хотіла грати її надто реальною й емоційною — це мені просто не цікаво. Більш складна робота полягала у вивченні її соціального середовища, механізмів поведінки".
Саме так фільм інтерпретує відому істину про те, що щастя не в грошах. Ба більше, гроші далеко не завжди дають свободу, адже на героїню постійно тисне родина — з ким і як вона повинна спілкуватися: "Вона може вільно віддати мільйон доларів і навіть не відчути цього, і ця немислима ситуація — саме те, до чого ми хотіли доторкнутися. Водночас моя героїня ніколи не платила жодної ціни за те, що має — і саме ця дивовижна дружба вперше в житті змусила її заплатити ціну за свободу свого вибору".
В інтерв’ю для New York Times режисер розповідав, що мріяв попрацювати з Юппер, адже вона — уособлення справжнього високого кіно. У цьому фільмі Юппер демонструє величезний драматичний спектр — від абсурдної жорстокості до інфантильності. Актриса, втім, критично сприймає захоплення на свою адресу і на цей коментар відповідає, що загалом оцінити свій вплив на світове кіно їй складно: "Це не працює так, що ти одного дня прокидаєшся з усвідомленням, що знялася в купі шедеврів і розумієш свій внесок. Радше це відчувається як фантазія".
На запитання, з ким із режисерів вона ще не встигла, але хотіла б попрацювати, вона з усмішкою відповідає: "Я хотіла б попрацювати з багатьма, але питання в тому — чи захочуть вони працювати зі мною?"
У Каннах вона не дивиться кіно, адже, як завжди, багато працює, — і одразу після інтерв’ю їде з міста на знімальний майданчик нового фільму. Не називаючи імені режисера, вона ділиться однією цікавою деталлю про свій наступний проєкт: "Я граю другорядну роль — актрису, яка ніяк не може досягти успіху в кіно".
