Чому "Еддінгтон" — один з найcміливіших фільмів Каннського фестивалю 2025
На Каннському кінофестивалі відбулась премʼєра довгоочікуваного фільму Арі Астера "Еддінгтон" – іронічної картини про вигадане містечко, яке божеволіє в часи ковіду. Центральні ролі у фільмі зіграли Гоакін Фенікс, Педро Паскаль, Емма Стоун й Остін Батлер.
Кінокритикиня Соня Вселюбська подивилася фільм в Каннах та розповідає чому це один з найзухваліших і водночас найталановитіших фільмів основного конкурсу.
2020 рік, вигадане містечко Еддінгтон у штаті Нью-Мексико, пандемія у розпалі. Один із небагатьох, хто категорично відмовляється носити маску — шериф Джо (Гоакін Фенікс), який, здавалося б, має стежити за правилами маскувального режиму, але замість цього зайнятий зовсім іншим. Над ним тяжіє мер міста Тед Грація (Педро Паскаль) — відомий ліберальний красень з підозріло доброзичливим поглядом. Після кожного спілкування з мером, Джо відчуває себе приниженим і, після чергової сутички, приймає імпульсивне рішення балотуватися в мери, у своїй промокампанії фактично заперечуючи існування пандемії.
Вдома Джо не знаходить значної підтримки — його дружина Луїз (Емма Стоун) перебуває в депресії й вишиває моторошних ляльок, а ще з ними живе мати — радикальна фанатичка конспірологічних теорій. Попри зусилля Джо, промокампанія не просувається, адже в іншій частині Америки, у Мінесоті, під час затримання поліцейськими вбивають Джорджа Флойда, що відвертає на себе увагу. Напруга в місті загострюється, здоров’я Джо, здається, дає збій, але той не полишає свою нав'язливу ідею стати мером.
Стиль американського режисера Арі Астера доволі специфічний і за це його цінують в колах сінефілів. Його два перші фільми — "Спадковість" і "Сонцестояння" — вразили багатьох кіноманів, адже він відродив нове покоління горорів, для яких притаманно поєднання екзистенційного жаху та тривожного сюрреалізму, що згодом стало особливістю студії A24.
Отримавши довіру й визнання, режисер відійшов від горорів, щоб зняти проєкт своєї мрії — "Усі страхи Бо" з Хоакіном Феніксом у головній ролі. На той час це був найдорожчий фільм A24, який, втім, провалився в прокаті, і навіть найвідданіша публіка сприйняла його критично. Тим не менш, Астер вже повертається на великі екрани з новим фільмом – знову з Феніксом у головній ролі. Проте, цього разу він зняв найреалістичніший фільм у своїй кар'єрі — не лише за формою, а й за соціальним контекстом.
Фільм зухвало досліджує природу конспірології, демонструючи, чому в періоди кризи суспільство починає вірити в абсурдні речі. Один із персонажів – фанатик у харизматичному виконанні Остіна Батлера – формулює свою відповідь на це питання: симпатія людства до теорії змови — це прагнення віднайти відповіді на питання, які тривожать. Адже якщо світ такий складний і хаотичний, чому б не шукати настільки ж заплутані відповіді?..
Однак, замість того щоб дозволити собі соціальну критику суспільства, Астер скоріше порушує низку тригерних питань, не даючи жодних відповідей. Режисер свідомо перенасичує фільм найрізноманітнішими конспірологіями та інтернет-дискурсами у майже 2,5-годинному хронометражі, щоби викликати у глядача знайомий ефект легкого божевілля після тривалого перебування в інтернеті. Робить він це зовсім неелегантно, адже фільм наповнений доволі провокативними жартами про расу та воук-культуру (політичний термін, який називають підвищену увагу до питань "нової етики").
Однак, чого в Астера точно не відняти — це його потужний режисерський хист та майстерне "диригування" камерою в інтенсивних сценах з погонями й перестрілками. Тож навіть якщо глядача не влаштовує етична складова, "Еддінгтон" захоплює технічною досконалістю.
Центральною перлиною стрічки є Хоакін Фенікс, чий професійний спектр не перестає вражати. Як і в "Усіх страхах Бо", "Еддінгтон" вимагав від нього неабиякої фізичної та моральної віддачі. Він втілює канонічного героя Астера — тривожного, невпевненого в собі чоловіка, який поступово божеволіє в суспільстві, де він замкнений. У цьому фільмі до нього додається характерний антитезис — персонаж Педро Паскаля, який у образі мера грає ліберала-ідеаліста. Два актори у дуетні роботі виглядають розкішно, з потужною хімією, випромінюючи напружене суперництво характерів і поглядів.
Також у цьому фільмі Астер відкрився як справжній фанат жанру вестерн. Час від часу здається, що персонажі Фенікса і Паскаля зійшли з фільмів Джона Форда — камера фіксує їх брутально, на рівні ременів, малюючи дві мужні фігури на тлі заходу сонця. На фоні звучить тривожна музика.
Хоча сам фільм має прагне донести універсальний меседж, на пресконференції після прем’єри спалахнула політична дискусія. Найбільше висловлювавсяПедро Паскаль, який доволі активно у сцомережах, часто порушує питання сучаснгої політики і зокрема слідкує за російсько-українською війною. Відповідаючи на запитання про політику Трампа і про те, чи не бояться актори погоджувтаися на такі зухвалі ролі, Паскаль, як справжній ковбой, відповів: "До біса людей, які намагаються нас залякати".
Астер, який зазвичай більш стриманіший, підхопив сміливість свого актора й прокоментував, що Америка перебуває на небезпечному шляху: "Ми ніби переживаємо експеримент, який іде не дуже добре. З цього немає виходу, і у світі панує хаос, який ніхто не хоче зупинити".
І хоча критики зустріли "Еддінгтон" вкрай полярно (наразі фільм має оцінку 1,5 з 5 на Screen Daily), Астер і його команда проявили велику творчу сміливість, залишаючись при цьому насамперед професіоналами кіно.
