"Батько, мати, сестра, брат": що варто знати про фільм-переможець Венеційського кінофестивалю
"Золотого лева" Венеційського кінофестивалю здобув фільм Джима Джармуша "Батько, мати, сестра, брат". Трьохактна драматична комедія про крихкість стосунків між найближчими людьми й невипадкові випадковості життя викликала контрастні відгуки критиків, але без сумніву виділяється спостережливою чутливістю до дрібниць і здатністю говорити глибоко про буденне. Фільм подивилася кінокритикиня Анастасія Тимусь.
Нью-Йорк, Париж, Дублін – три міста, три історії. Спокійний і розмірений, майже ескізний фільм ‘Father Mother Sister Brother’ Джима Джармуша розповідає про батька, матір та брата із сестрою в різних куточках планети. Назва, що звучить немов початок дитячого віршика, привідкриває завісу до режисерського дослідження родинних зв’язків, часом до абсурду гіперболізованих.
Три частини фільму вибудовані як пролонговані діалоги між членами сім’ї у різних обставинах – за своєю структурою стрічка нагадує знакові роботи Джармуша, як-от Night on Earth (1991) та Coffee and Cigarettes (2003). Водночас новий фільм більш ніжний, не насичений драмою. Сконструйований у стрічці всесвіт Джим порівнює з квітами, які ми обережно висаджуємо, піклуючись про кожну деталь.
У "Батько, мати, сестра, брат" чимало візуально-аудіальних акцентів, які мереживно об’єднують три різні всесвіти. Особливої уваги заслуговує робота з костюмами: художником і продюсером стрічки став креативний директор Saint Laurent Ентоні Вакарелло. Разом із Джармушем він перетворює червоний колір вбрання на безмовного, але важливого персонажа. Кожен герой використовує і сприймає барву по-своєму, проте саме цей елемент стає своєрідною ниткою, що з’єднує три новели та натякає: між людьми більше схожості, ніж здається, незалежно від місця й родинних зв’язків. Аналогічну функцію виконує прийом уповільнення: час стає неспішним і плавним щоразу, коли герої бачать на дорозі скейтерів. Як це інтерпретувати? Джармуш по-філософськи залишає простір для власних роздумів глядача.
Кейт Бланшетт, Вікі Кріпс, Адам Драйвер, Том Вейтс і Шарлотта Ремплінг – акторський склад зірковий та багатогранний. Хоч у жодного з персонажів не спостерігається широкого емоційного спектра, актори віддано живуть за заданими правилами. Інколи здається, що вони справді сім’я – настільки органічно відчувається їхнє існування в кожній новелі.
У першій частині, "Батько", Джефф (Адам Драйвер) і Емілі (Маїм Бєлік) вперше за багато років їдуть навідати власного тата (Том Вейтс), який живе далеко від міста і здається несповна розуму. Незручні розмови, інфантильна поведінка дорослого та спроби врятувати того, хто не хоче бути врятованим, – на перший погляд смішні ситуації з часом стають ще більш напруженими і абсурдними. Але чи все так погано, як здається на перший погляд?
Друга частина, "Мама", переносить нас у традиційну Англію. Вечірнє чаювання в розкішному будинку письменниці (Шарлотта Ремплінг) нагадує прийом у королеви: вишукані десерти та підібрані до сервізу квіткові композиції створені спеціально до приходу її двох дочок. Кардинальні протилежності, Тимотея (Кейт Бланшетт) і Лілі (Вікі Кріпс), здаються розгубленими, але водночас по-своєму щасливими. Хоч уже дорослі, дівчата не розуміють ані себе, ані одна одну, ані власну маму, котру бачать лише раз на рік під час традиційного чаювання. Але, можливо, некомфортні сімейні зустрічі є єдиною реальною метою їхнього життя?
Фінал, "Брат і сестра", занурює нас у голосну тишу Парижа. Близнята Біллі (Лука Саббат) і Скай (Індія Мур) намагаються змиритися з трагічною втратою батьків. На відміну від двох попередніх новел, Біллі і Скай, здається, цілком розуміють один одного й водночас намагаються осмислити власних маму й тата, яких ніколи по-справжньому не знали. Сімейні світлини, несправжні паспорти, коробки з дитячими малюнками – на перший погляд дрібниці допомагають брату й сестрі відтворити та зберегти всесвіт тих, кого вони люблять.
Майстерна робота операторів Фредеріка Елмса ("Синій Оксамит", "Твін Пікс") та Йоріка Ле Со ("Я – кохання", "Великий сплеск") обережно підкреслює закладену режисером на етапі сценарію інтимність, перетворюючи слова на чисте кіно. Неспішній подорожі простором ‘Father Mother Sister Brother’ зрідка акомпанує музика, створена Джимом Джармушем спільно з виконавицею Anika. Британсько-німецька співачка, поетеса, композиторка, диджейка і режисерка, як і Джармуш, тяжіє до експериментально-атмосферного мінімалізму. Спільно створений саундтрек ідеально підкреслює медитативний стиль стрічки.
"Золотий лев" за його "тихий фільм" став для Джармуша несподіванкою. "Я щоразу вчуся", – сказав режисер у промові, щиро дякуючи фестивалю за високу оцінку. Він визнає свої зміни та помилки, але "Батько, мати, сестра, брат" опинився найближче до його уявного ідеалу. Потік підсвідомості, оприявлений у фільмі, перетворився на медитацію, що дарує простір для тихого споглядання і глибоких роздумів – навіть коли здається, що у фільмі "нічого не відбувається".
Читайте також
Венеційський кінофестиваль 2025: чому всім варто подивитися мюзикл «Заповіт Енн Лі» з Амандою Сейфрід
Венеційський кінофестиваль 2025: чому “Франкенштейн” — найважливіший фільм Ґільєрмо дель Торо
