7 найочікуваніших фільмів Каннського кінофестивалю
Повернення Ларса фон Трієра, новий фільм Кирила Серебренникова, і дует Пенелопи Крус і Хав'єра Бардема у фільмі іранського режисера Асгара Фархаді, – Vogue.ua вибрав найяскравіші прем'єри Каннського кінофестивалю.
Кадр з фильму "Всі знають"
В основну програму Каннського кінофестивалю відібрали "Літо" Кирила Серебренникова – російського режисера, керівника театру "Гоголь-центр", який зараз перебуває під домашнім арештом за звинувачення у розкраданні бюджетних коштів. Дія "Літа" відбувається влітку 1981 року в Ленінграді і розповідає про зародження андеграундної рок-сцени, про відносини 19-річного Цоя з Майком Науменко і його дружиною Наталею. Сценарій до фільму написали колишній головний редактор російського GQ Михайло Ідов разом зі своєю дружиною Лілією, а головну роль виконав корейський актор Тео Ю. Сам Серебренников монтував фільм, вже перебуваючи під домашнім арештом.
На екрани повертається один з найколоритніших кінодуетів – Пенелопа Крус і Хав'єр Бардем. Поки в український прокат в травні виходить драма "Ескобар" з Крус і Бардемом в головних ролях, на Лазурному березі пара відкриє фестиваль фільмом "Всі знають". У центрі картини – історія Кароліни (Пенелопи Крус), іспанки, яка живе в Буенос-Айресі. Фільм показує її подорож з Аргентини в рідній Мадрид – на зустріч з родиною, яку вона давно не бачила. Асгар Фархаді – постійний учасник Канн: 2013-го року він брав участь у фестивалі з картиною "Минуле", а 2016-го його "Комівояжер" отримав тут призи за найкращий сценарій і найкращу чоловічу роль. 2017-го року "Комівояжер" також отримав "Оскара" як найкращий фільм іноземною мовою.
За головний приз фестивалю боротиметься "Щасливий Лазар" молодого режисера з Італії Аліче Рорвахер. У Каннах її добре знають: 2014-го її фільм "Чудеса" – про дивакувату сім'ю, що живе в італійській глибинці, забрав Гран-прі фестивалю. "Щасливий Лазар" – третя робота Рорвахер, яку вважають надією нового італійського кіно. Фільм розповідає про пригоди Лазаря, народженого в невеликому селі серед людей, які, судячи з усього, можуть подорожувати в часі.
Поляк Павло Павліковскі – одне з найцікавіших і, відносно, нових імен в європейській режисурі. 2015 року про нього дізнався весь світ: Павліковскі отримав "Оскара" в категорії "Найкращий іноземний фільм" за "Іду" – неймовірно красиве, тонке чорно-біле кіно про голокост і про юну польську черницю Анну (справжнє ім'я – Іда Лебенштейн), яка намагається з'ясувати, що сталося з її родиною під час війни. Дія його нового фільму відбувається в 1950-і роки в Польщі: це історія любові, яка розігрується між амбітною молодою солісткою народного ансамблю і вже зрілим акомпаніатором Віктором. Права на прокат фільму вже придбала Amazon Studios.
Одна з найбільш обговорюваних прем'єр фестивалю – фільм Сергія Лозниці про події на Донбасі. Кіно Лозниці, який відомий як сильний режисер-документаліст, основане на документальному матеріалі, знятому в Донбасі. "Мистецьку" частину фільму знімав в Кривому Розі взимку 2017 року. У центрі уваги Лозниці – люди, їх долі, і спроби пристосуватися до життя в умовах війни. Сам режисер в інтерв'ю виданню Afisha.daily розповідає: "Це маленька спроба торкнутися причини. Не результату, з яким ми маємо справу, а того, що цьому передує".
Італієць Маттео Гарроне, якого називають послідовником неореалізму в кіно, продовжує досліджувати жорсткі теми. Після фільму "Страшні казки" про страшне готичне королівство (в основі фільму – неаполітанські казки 16 століття) Гарроне зняв "Догмена". Це "міський вестерн": в його основі – реальна гангстерська історія жорстокого вбивства в собачій клітці, що відбулася в 1980-ті в Римі в грумінг-салоні, і вважається одним з найжахливіших злочинів післявоєнного Риму.
Після семилітнього вигнання на Каннський кінофестиваль повертається Ларс фон Трієр. "Будинок, який побудував Джек" – трилер про серійного вбивцю Джека, який працював у Вашингтоні в 1970-80-х роках. Головні ролі у фільмі зіграли Ума Турман, Райлі Кіо і Метт Діллон. Режисер розповідає, що історія натхненна політикою Дональда Трампа: "Фільм вихваляє ідею того, що життя – зла і безсердечна річ. Це підтверджує нещодавну появу homo trumpus, щурячого короля". Стрічку знімали 2017 року в Данії і Швеції.
