Поділитися

7 найкращих стрічок Венеційського кінофестивалю

6 вересня на острові Лідо завершився Венеційський кінофестиваль, який подарував багато яскравих стрічок. Кінокритикиня Соня Вселюбська розповідає про найкращі фільми програми.

Реклама.

"Kim Novak’s Vertigo", режисер Александр О. Філіпп

Автор синефільського кіно про кіно Александр О. Філіпп представив фільм про одну з наймагічніших постатей Золотої ери Голлівуду — акторку Кім Новак, яка зіграла в "Запамороченні" (Vertigo, 1958) Альфреда Гічкока. Втім, цією роллю її карʼєра не обмежувалась.

Відходячи від типових патернів документального байопіку, режисер відкриває фільм атмосферними кадрами біля будинку акторки на березі океану, а її закадровий голос веде тривожні розмови про страх смерті. Через хаотичне оповідання, сімейні фотоархіви й відео уривки з її фільмів ми усвідомлюємо, як мало знали про Новак. Випадково потрапивши в кінематограф після модельної кар’єри, вона завжди була дуже чутливою дівчиною, яка боялася втратити власну особистість у нескінченних кіношних образах. Тому роль у гічкоківському гіті про тривоги з позиції чоловічого погляду стала для неї екзистенційно важливою, адже фільм віддзеркалював і страхи Кім Новак

Вражає те, наскільки свідома й елегантна у своїх рефлексіях 92-річна акторка, і те, як О. Філіпп знайшов правильні акценти у фільмі, щоб показати справжні відкриття перед камерою. Емоційним катарсисом стає момент, коли Новак наважується відкрити коробку з тим самим сірим костюмом зі зйомок "Запаморочення". Беручи його в руки зі сльозами, вона каже: "Здається, я можу вловити запах свого минулого". На кінофестивалі акторка отримала нагороду за внесок у розвиток кінематографа.

"Незламний", режисер Бенні Сафді

"Незламний" – сольний дебют Бенні Сафді, який раніше працював у дуеті з братом Джошуа Сафді, створивши такі гіти, як "Неграновані коштовності" (2019) та "Гарні часи" (2017). У самостійній режисурі Бенні проявив себе як чутливий автор, що тримає повільніший ритм, ніж у попередніх роботах. За основу він бере історію Майкла Керра, професійного борця зі змішаних єдиноборств, який не знав поразок, аж поки не зустрівся на рингу з Ігорем Вовчанчичем (Олександр Усик) з України. Починаючись як стилізований байопік 90-х, "Незламний" поступово розкривається як фільм про кризу маскулінності та залежність.

Неймовірний Двейн Джонсон, який схуд на 27 кілограмів для цієї ролі, знову відкрився як драматичний актор, що не боїться грати поразки, фізичні чи ментальні. На роль його дівчини Сафді запросив вишукану Емілі Блант, яка носить кокетливі вбрання 90-х та білий френч. Втім, чи не найприємнішою появою на екрані стає Олександр Усик, який розмовляє українською в кадрі та дуже харизматичний у комфортному кольоровому зображенні 16-міліметрової плівки. За цей чутливий і талановитий фільм Сафді отримав нагороду за найкращу режисуру. "Незламний" вийде в український прокат протягом року.

"Франкенштейн", режисер Гільєрмо дель Торо

Однією з найочікуваніших світових прем’єр став новий фільм Гільєрмо дель Торо "Франкенштейн", який мексиканський майстер мріяв зняти все життя. Завдяки довірі Netflix та участі талановитих акторів дель Торо нарешті зібрав всі ресурси для створення такого масштабного всесвіту. Оригінальний роман Мері Шеллі (1818) у руках режисера перетворюється на захопливу подорож у світ жорстокої казки з детально створеною готичною атмосферою й сентиментальним сценарієм. "Франкенштейн" промовисто нагадує: суспільство здатне створити монстра навіть із найдобрішого серця. Фільм поділено на глави: спершу історія Віктора Франкенштейна, а потім — оповідь від імені Створіння, що дозволяє побачити, хто з них насправді є монстром. Віддаючи перевагу перспективі Створіння, дель Торо створив найсимпатичнішого монстра серед усіх, що виходили з його лабораторії.

Не стане несподіванкою, якщо в сезон нагород дель Торо знову збере всі можливі відзнаки. Костюми, музика, акторська гра й майстерність у створенні протезів із мінімальним використанням комп’ютерної графіки заслуговують на колективне захоплення. А про виконання ролі Франкенштейна Джейкобом Елорді говоритимуть ще довго. Прем’єра фільму на Netflix відбудеться 7 листопада.

"Тихий друг", режисер Ільдіко Еньєді

Фільм угорської режисерки Ільдіко Еньєді показали наприкінці фестивалю, проте саме він найбільше вразив у конкурсі. Події розгортаються в німецькому університеті: фільм, знятий як подорож-спостереження за трьома вченими у минулому та теперішньому, які присвятили життя науці в цих стінах. Усі вони мають особливу пристрасть до ботаніки, спрямовуючи свій інтерес на дослідження комунікативних здібностей природи. Стрічка починається з історії нейробіолога, який під час відрядження на чужині знаходить собі друга в особі дерева. Саме це дерево стає елементом, що об'єднує героїв, а також предметом його подальших досліджень, які допоможе розкрити колега-француженка (Лея Сейду).

Еньєді завжди відрізнялася майстерністю створювати особливу візуальну естетику, але у картині "Тихий друг" вона сягає нового рівня. Кадри наповнені незвичними перспективами через макрозйомку рослин, які наприкінці ретельно перераховуються в титрах.

Головну роль виконав Тоні Люн — один із найвідоміших китайських акторів, що працював із Вонгом Карваєм та Енгом Лі. А Луна Велдер, яка втілила образ дівчини, що першою вступила до патріархального Марбурзького університету, отримала нагороду Марчелло Мастроянні як найкраща молода акторка.

"Оповідь Сіліана", режисерка Тамара Котевска

82-й Венеційський фестиваль подарував нам потужну селекцію документального кіно. Одним із найочікуваніших фільмів стала нова робота Тамари Котевської, режисерки з Північної Македонії. Їй було всього 26 років, коли її документальний фільм "Honeyland" (2019) про самотню бджолярку отримав дві номінації на "Оскар". Її новий фільм "The Tale of Sylian" продовжує говорити про екологічну й економічну кризу рідної країни, яка кардинально змінює життя простих людей.

У центрі історії — літній фермер Нікола. Він із 15 років працював на полях, але відтоді як ринок країни почав наповнюватися дешевим імпортом, його праця втратила сенс. Його сім’я змушена емігрувати, і тепер Нікола залишився сам посеред своїх полів. Паралельно розгортається лінія лелек, які через занепад фермерських угідь змушені шукати їжу на смітнику. Саме там перетинаються дві поранені душі — Нікола, що тепер працює на сміттєвому тракторі, і поранений лелека, який блукає серед відходів. Так починається їхня дивна дружба.

Фільм вражає своєю красою, блискучою операторською роботою і дивовижною історією, яку змогла зловити режисерка, показуючи біль людини і світу тварин. Після Венеції стрічка вирушила на кінофестиваль у Торонто, що триває саме зараз, а далі її можна очікувати на всіх найкращих документальних фестивалях світу. Вона також може стати серйозним конкурентом українському режисеру Мстиславу Чернову в документальних лонг-листах.

"Метод виключення", режисер Пак Чхан Ук

У голови сімейства Ман-су — повна ідилія: діти, двоє собак і дружина під дахом розкішного дому. Але коли його компанію раптово купують американці й він втрачає роботу, усе перетворюється на трагедію. Не знаходячи нового місця, відмовляючись навіть від підписки на Netflix і віддаючи собак на перетримку, Ман-су дедалі більше одержимий ідеєю забезпечити сім’ю. Так у нього виникає моторошний план — усувати всіх конкурентів на одну з найпрестижніших вакансій у регіоні. Колись почувши фразу "не було іншого вибору" під час звільнення, тепер він сам повторює її, прибираючи кожного конкурента.

"No Other Choice" це зла сатира, яка через видовищне, комічне насилля показує, що людське життя не вартує нічого в капіталістичній системі. Один із найвидатніших південнокорейських авторів, Пак Чхан Ук, не втратив ані драйву, ані креативності з часів "Олдбоя" (2003). Через два роки після "Рішення піти" (2022) він знову представляє багатожанрову картину зі складними мізансценами й ретельно продуманими рухами камери. А завдяки своєму несподіваному гумору та сюжетним поворотам він уже отримує порівняння з "Паразитами" (2019) Пона Чжун Хо. Ймовірно, цей фільм матиме великий прокатний успіх і вийде в Україні протягом року.

"Будинок динаміту", режисерка Кетрін Бігелоу

Майстриня американського трилера Кетрін Бігелоу вперше після 2017 року представила новий фільм. Її "Будинок динаміту" став своєрідним продовженням неофіційного триптиха після оскароносного "Володаря бурі" (2008) та "Тридцяти хвилин по півночі" (2012), у яких режисерка досліджує американський менталітет у контексті політичної машини та нескінченної війни.

"Будинок динаміту" розповідає про один ранок у "кімнаті безпеки", яку очолює блискуча героїня Ребекки Фергюсон. На екранах працівники помічають повітряну ціль, що прямує на Чикаго. Попри весь арсенал американської зброї й комунікацій, ніхто не може визначити, звідки був здійснений запуск. Збити ціль також не вдається, так само як і провести адекватні міжнародні перемовини. Упродовж фільму Бігелоу веде глядача крізь численні кризові кімнати Білого дому, демонструючи технологічні пристрої, окремий воєнний вокабуляр і стривожені обличчя політиків, у яких залишилося лише 90 хвилин.

Бігелоу зняла не просто якісний трилер, що тримає в напрузі всі дві години, а й стала однією з небагатьох режисерок конкурсу, які відверто й песимістично говорять із західною аудиторією про російську загрозу. Ідріс Ельба зіграв президента США, який вирішує за весь світ. А наприкінці відкривається несподіваний сенс назви фільму. Стрічка вийде на Netflix 24 жовтня.

Читайте також