5 фільмів, які можна переглянути, коли сумно
У середині січня всім буває трохи сумно, або, будьмо чесними, буває геть несила тамувати неспокій. Але як і всі інші емоції, смуток теж треба прожити вповні, не боятися, що він безповоротно заполонить вас. Тож ми вирішили зробити добірку з хорошими фільмами, які допоможуть витримати цей стан гідно, і нагадати, що найтемніша пора — завжди перед світанком.
Екзистенційна мелодрама Софії Копполи про двох самотніх американців, як нам здається, ідеальна для перегляду у важкі дні. Ця робота нагадує, наскільки трагікомічне життя, і як іноді кілька днів можуть бути насиченішими й більш значущими, ніж 10 років життя. Гра Білла Мюррея заслуговує на окрему увагу, тому що йому вдалося передати стан меланхолії іронічно й легко, без втрати глибини. Згадати б навіть короткий епізод, коли він заходить у душ і його обдає холодною водою, а він відсторонено промовляє "А-а-а-а-а", і не припиняє митися. Тож візьмімо приклад з Білла Мюррея, і продовжмо наш шлях.
Романтична комедія режисера Майка Ньюелла, з неповторним Г’ю Ґрантом та Енді Макдавелл завжди поліпшить нам настрій. Чесно кажучи, у будь-якій незрозумілій ситуації, ми любимо переглядати цей фільм, тому що він нагадує, що "довго й щасливо" буде завжди, просто в усіх "довго й щасливо" буде різним. Плюс своєрідний англійський гумор беззастережно викликає усмішку на наших обличчях.
Чому нам подобається переглядати "Брудні танці", коли нам сумно, ми й самі до пуття не розуміємо, але незбагненні шляхи фільмів для душевного комфорту. Напевно, нам імпонує головна героїня "Бебі", яку зіграла Дженіфер Грей, і нам подобається спостерігати, як вона розкриває свою чуттєвість через танець. Або ми просто подумки хочемо перенестися в літо, на базу відпочинку, де все здається безтурботним, і Патрік Свейзі готовий танцювати з нами всю ніч. У тому чи іншому разі, рекомендуємо фільм до перегляду, щоб нарешті встати з дивана й почати рухатися, пританцьовуючи назустріч майбутньому.
Це складний, але водночас життєствердний фільм про пошук сенсу, про його втрату й набуття. Всю картину головний герой міркує про те, що насправді значуще в житті, що таке правда, і чи може бути людина щаслива по-справжньому поза матеріальними статками й соціальними привілеями. У цьому фільмі головному герою належить зустрітися із самим собою, а це завжди найскладніша зустріч. Та чи не це робить нас сильнішими?
Наостанок ми вирішили залишити наш улюблений фільм, який можна переглядати мільйон разів і завжди знаходити там мудре слово. Не лукавитимемо, іноді ми почуваємося старими диригентами в басейні з Усесвітом, хоч що це значить. Неспішність, глибина і дотепність цього фільму Паоло Сорентіно поза всякими сумнівами нагадує нам, що життя гідне, щоб бути прожитим. Окреме місце в картині належить природі та спогляданню за нею, на що б ми дуже хотіли звернути вашу увагу. Адже хай там як сумно, повернутися до природи — це справді правильне рішення. У світі, де багато невизначеності й немає впевненості в завтрашньому дні, природа залишається непорушним, прекрасним абсолютом, сповненим таїни та зустрічі з величною красою.
