Все, що потрібно знати про Венеційську бієнале
Політична, феміністична і молодіжна – 58-а Венеційська бієнале розпочнеться 11 травня, але до офіційного старту вже встигла отримати кілька характерних прізвиськ.
Bona, Charlottesville, Virginia, 2015, робота художниці Занеле МухоліНас чекає дуже сучасна Венеційська бієнале. Її координатор – британець Ральф Ругофф, відомий як людина, яка не любить музейне мистецтво. "Велика частина робіт, які показують в історичних музеях, – мертві, академічне мистецтво часто далеке від сучасного дискурсу. Це як вивішувати на стіни тіла, що розкладаються" – фраза з скандального інтерв'ю куратора для The Guardian 2015 року розлетілася на цитати, і багато в чому саме вона визначає очікування від бієнале Ругоффа. До слова, показово, що одна з його улюблених художниць – учасниця колись дуже популярного арт-угруповання Young British Artists, скандалістка і хуліганка Трейсі Емін.
Ральф РугоффРальф Ругофф координує основну виставку бієнале – так званий кураторський проект, у якому цього року беруть участь 79 художників. Це порівняно невелика цифра: ще 2015 року в основній виставці було 140 майстрів. Свій вибір Ругофф пояснює просто: хотілося дати максимум простору кожному. Вперше в історії бієнале основну виставку розділять на дві частини: Proposition A і Proposition B. Вони займуть два павільйони – центральний в садах Джардіні (де також будуть розташовані національні павільйони) і в Арсеналі. Кураторська хитрість в тому, що кожен з 79 художників зробить по два різні проекти – один для Арсеналу, другий для Джардіні. "Упевнений, половина глядачів і не здогадується, що в обох виставках беруть участь одні й ті ж художники", – сміється Ральф.
У ставленні Ругоффа взагалі багато живої іронії – наприклад, темою бієнале він вибрав фейковий філософський вислів May You Live in Interesting Times ("Щоб ви жили в епоху змін"). Фразу приписували Конфуцію, а популярною в Європі її зробив політик Остін Чемберлен. Під час своєї промови в 1930-ті він сказав: "Немає сумнівів, що це прокляття впало на нас. Ми переживаємо кризу за кризою, потопаємо в заворушеннях". Через десятиліття з'ясувалося, що ні до Конфуція, ні до китайської філософії фраза стосунку не має. Епосі фейків іронічно присвячує свою бієнале Ральф Ругофф, який робить її темою підроблене прокляття.
При цьому координатор не вважає, що мистецтво якось може допомогти світу: війни тривають, біженці страждають, авторитарні уряди набирають сили, а Дональд Трамп все так само публічно ображає жінок, представників ЛГБТ-меншин і мексиканців. Мистецтво не може виправити "часи", але може запропонувати варіанти – як жити і думати в цю епоху. "Рятівна" ідея Ругоффа має багатообіцяючий вигляд: вперше в кураторському проекті бієнале беруть участь тільки сучасні художники, наші сучасники, а приблизно третина з них і зовсім народилася в 1980-і, і говорити вони будуть на теми, які з'явилися на глобальній арені зовсім недавно.
No History In A Room Filled With People With Funny Names 5, 2018, інсталяція Коракріта АрунанондчаяНаприклад, про те, як жити в епоху глобальної залежності від інтернету. Про це – проект канадського художника Джона Рафмана, який торік прогримів у модному світі як автор інсталяцій до показу Balenciaga весна-літо 2019. Найвідоміший його проект називається 9-Eyes – це своєрідний архів нашої епохи, зроблений на основі фотографій в Google Street. Завдяки світлинам, які щохвилини робить фотомашина Google по всій планеті, Рафман одного разу знайшов своє фото з колишньою дівчиною, про яку у нього майже не залишилося спогадів, а потім зробив цілий фотопроект у галереях по всьому світу. 9-Eyes триває досі, а реальність, описана в серіалі "Чорне дзеркало", вже настала – впевнений художник.
Робота Джона РафманаСеред учасників є Хіто Штейерль, відома своїми складними перформансами. Вона, так само як і Рафман, працює з темою фейків і медіа. Найочікуваніше ім'я у списку запрошених Ругоффом художників – це, мабуть, 35-річна Нджідіка Акуніїлі Кросбі. За даними artnet, річний аукціонний обсяг продажів її робіт – 6 млн доларів, і вона найдорожча художниця у світі, яка народилася після 1980 року.
And We Begin to Let Go, 2013, робота Нджідікі Акуніїлі КросбіЙмовірно, ціни на її роботи злетять цього року: вона тільки-тільки підписала контракт з акулою галерейного бізнесу Девідом Цвірнером. У Венеції Кросбі покаже яскраві колажі з живопису та газетних вирізок, які при уважному розгляді виявляються жорстким висловлюванням на тему колоніального минулого Африки.
Текст: Дарія Слободяник
Фото надала прес-служба Венеційської бієнале
