Ми з України: що треба знати про художника Олександра Мурашка
18 жовтня в Національному художньому музеї України відкрилася виставка "Олександр Мурашко. Кольорові модуляції", що об’єднує приблизно 50 живописних творів видатного українського художника. Це перша персональна виставка митця в NAMU за останні 25 років: вона повертає увагу до його постаті як одного з найяскравіших представників українського модернізму.
Олександр Мурашко здобув визнання на міжнародних виставках, мав великий успіх за кордоном, але найбільше любив Батьківщину. "Тут світло, тут сонце, тут чудова природа, тут своя культура", — так писав художник.
РАННІЙ ПЕРІОД
Олександр Олександрович Мурашко народився 7 вересня 1875 року. Майбутній художник не знав рідного батька, та й матері поряд не було. Майже до 18 років він носив прізвище матері — Крачковський, і лише після офіційної процедури всиновлення змінив його на прізвище вітчима. Перші дванадцять років життя вважаються невідомим періодом у біографії художника.
Встановлено, що шестирічним Олександра забрав у свою сім'ю рідний брат матері, який мешкав у місті Борзна на Чернігівщині. Там його виховувала бабуся, яка дуже любила хлопчика, розповідала йому історії про козаків та навчила бачити красу природи. Коли майбутньому художникові виповнилося вісім, його мати вийшла заміж за Олександра Івановича Мурашка, в неї прокинулись материнські почуття і вона вирішила забрати хлопчика до себе. Сашко переїхав до Чернігова, де його вітчим Олександр Мурашко володів невеликою іконописною майстернею. За певний час вітчим переніс її до Києва, де почав роботу над оздобленням Володимирського собору, і забрав із собою родину. В цей час він почав залучати пасинка до іконопису. Та юний Олександр прагнув потрапити на навчання в художню школу Миколи Мурашка (брата вітчима) і серйозно вивчати малярство. Назрів конфлікт, що змусив 15-річного хлопця покинути батьківський дім. Це був важкий час: Сашко бідував, часто голодував, ночував на баржах і схилах Дніпра. Не впасти духом йому допоміг професор університету Св. Володимира Адріян Прахов, який на той момент керував розписами у Володимирському соборі.
ПРОМІЖНИЙ ЕТАП
Мине цілих чотири роки, перш ніж конфлікт буде вичерпано: Прахову вдалося вмовити Мурашка-старшого, і 1894 року Олександр вирушив на навчання в Петербург, де успішно склав іспит до Вищого художнього училища при Академії мистецтв. 1896 року він вступив до майстерні Іллі Ріпина і став його улюбленим учнем. В Академії молодий художник чимало часу віддавав самоосвіті. Зблизився з гуртком українських художників Опанаса Сластіона. Щоліта приїздив до України, де багато сонця, тепла і така красива природа. Не без впливу Ріпина обрав тему для конкурсної роботи: нею стала історично-побутова картина "Похорон кошового". Картині присудили перше місце і придбали її для музею Академії, а сам автор отримав стипендію на подорож за кордон. Мурашко працював у Парижі й Мюнхені, який, за словами Антоновича, допоміг йому перебороти впливи Ріпина.
КИЇВСЬКИЙ ПЕРІОД
У 1907 році художник переїхав до Києва й оселився в будинку свого вітчима на вулиці Мала Житомирська, 14. Тут художник написав свої найвідоміші роботи. Мурашко яскраво продемонстрував свій талант на ювілейній виставці дядька — Миколи Мурашка у 1908 роцi. Для його робіт було відведено окрему залу. Майстер експонував картини: "Карусель", портрети Я. Станіславського, М. Мурашка, "На ковзанці", "На терасі", "На кормі" тощо. Згодом, у 1909 році, він отримав золоту медаль на міжнародній виставці у Мюнхені за картину "Карусель" та показав роботи на Венеційській бієнале. Декілька років Мурашко був активним учасником мюнхенського сецесіону. Він також проводив персональні виставки у Кельні, Дюссельдорфі й Берліні. І, звичайно, брав активну участь у мистецькому житті Києва. Він відшукав власний стиль у живописі, поєднавши імпресіонізм із реалізмом.
У 1909 році Олександр Олександрович розпочав викладацьку діяльність у Київському художньому училищі, а вже за три роки відкрив приватну студію. Після смерті вітчима в 1910 році Мурашко продав майно на Малій Житомирській і придбав невеликий будинок із садом на Лук’янівці, де збудував майстерню. У 1917 році долучився до відкриття Української академії мистецтв: Мурашко очолив одну з майстерень живопису.
Вночі 14 червня 1919 року поблизу дому Олександра Мурашка на Лук’янівці пролунав постріл, який обірвав життя талановитого українського художника. Він загинув на 44-му році життя від рук більшовиків.
Текст: Оксана Багрій
