До Vogue UA Conference 2023 залишилося
SOLD OUT

Ми з України: Марія Башкірцева — полтавська зірка, яку обожнювала Європа

Важко розповісти про людину багатогранну та талановиту, чиє життя, як прояв комети на небосхилі — яскраве і коротке. ЇЇ звати Марія Башкірцева — українка, аристократка, інтелектуалка, авторка знаменитого "Щоденника", який цитують світові політики у своїх промовах та визнана художниця, чиї полотна свого часу придбав Лувр.

Марія Башкірцева, автопортрет
Марія Башкірцева, автопортрет

Реклама

Дитинство без обмежень

Марія (або Муся, як звали її рідні) народилася 23 листопада 1858 року в селі Гавронці на Полтавщині, в заможній родині землевласників. ЇЇ батько, Костянтин Башкірцев, був сином генерала (учасника війни 1812 року) і мав титул дійсного статського радника. Мати, Марія Бабаніна, харків’янка, була донькою полковника, бібліофіла й поціновувача мистецтв. Про матір вона писала: "Матуся — це сильний дух, мало освіти, жодного досвіду, жодного такту", а про батька: "Мій батько — людина черства. В молодості його принижував і мучив жахливий генерал — його батько. А щойно ставши вільним і багатим, він кинувся у світ і той його наполовину знищив".

Маленька Муся була оточена безмежною любов’ю рідних, які задовольняли усі її примхи, нічого матеріального їй не бракувало. З дитинства вона виявила надзвичайну обдарованість: мала чудовий голос, грала на роялі й арфі, захоплювалась мистецтвом, брала уроки з математики, фізики, хімії. Обожнювала читати. А ще легко опановувала іноземні мови — володіла англійською, німецькою, французькою, італійською, знала давньогрецьку та латину. Емоційне та інтелектуальне становлення дівчини — це заслуга виключно її самої, результат її природного таланту, допитливості та працездатності.

Все було б добре, але шлюб батьків тріщав по швах. У 1862 році, після численних чвар і публічних скандалів мати й батько розлучилися. В результаті, чотирирічна Мусю й дворічний Павло перебралися в родинний маєток до своєї матері в селі Черняківка поблизу Чутового. Тут Муся провела своє дитинство. Аж до 12 років — тоді, у 1870-му, батьки нарешті дійшли згоди й вирішили "поділитися" дітьми: син залишився з батьком, донька — з матір’ю. І мати з Марією та її рідна сестра Надія з її дочкою Діаною разом відправилися за кордон.

Мандри, навчання, перша закоханість і.....

Спершу був Відень, потім — Женева, Баден-Баден, Ніца, Париж, Лондон, Берлін, Брюссель, Флоренція, Рим, Венеція, Мілан, Мадрид… Осіли ж українки спочатку на французькій Рів’єрі, у Ніцці, а згодом перебралися в Париж.

Марія Башкірцева
Марія Башкірцева

Марія часу не гаяла — постійно займалася музикою та малюванням. Самостійно склала собі програму навчання і займалася по 9 годин щодня, і так натхненно, що за півроку освоїла трирічний курс гімназії. Тоді ж почала вести і свій знаменитий щоденник. На термальних водах Марія закохалась у статечного герцога Гамільтона, й відтоді одягала на себе усі сімейні коштовності, прагнучи привернути його увагу. Не вийшло. Згодом гувернантка повідомила їй новину: герцог Гамільтон одружується і, на жаль, зовсім не на Марії Башкірцевій. У її житті ще буде багато закоханостей та розбитих сердець, а от щоденник — залишиться з нею назавжди.

Марія — нетипова панянка. Вона читає в оригіналі Платона й Аристотеля, а ще Гомера, Горація, Плутарха, Тібулла, Данте та Шекспіра, грає на арфі, роялі, органі, гітарі, мандоліні, цитрі, чудово співає й мріє стати оперною дівою. Вона навіть мала прослуховування у відомого французького педагога з вокалу, П’єра-Франсуа Вартеля, який захоплено мовив: "Голубонько, у мистецтві співу на вас чекає велике майбутнє".

Та на жаль, не склалося: запалення гортані перетворилося на хронічний ларингіт, назавжди позбавивши дівчину її чарівного голосу. А потім Марія дізналася, що у неї сухоти: бронхи й легені серйозно уражені. Вона почала втрачати слух. Доводилося марнувати час на водах, раз у раз відчуваючи підступний подих смерті. Прийшлося жити швидко, бо хтозна.

Саме час для живопису

В таких важких обставинах, Марія вирішила терміново зайнятись малярством і вступила до приватної Академії живопису Жульєна. Це було єдине місце, куди приймали студіювати живопис панянок. Та навчання проходило без потурань: малювали з 8 ранку до полудня, потім, після годинної перерви, до вечора. За рік, у січні 1879 року, на академічному конкурсі творчих робіт Марія Башкірцева здобула велику золоту медаль, випередивши старшокурсників.

Щоб досягти успіху в тогочасному паризькому митецькому світі, таланту і наполегливої праці було замало. Не можна було недооцінювати й такі складові успіху, як правильні знайомства, становище у світській та мистецькій ієрархії, актуальний вибір сюжету картини, позитивні рецензії авторитетних осіб, протекції.

Дуже швидко Башкірцева зрозуміла, що її шлях до омріяного паризького Салону буде надскладним ще й через те, що вона — жінка. Свій гнів, образу і протест вона виливала через дописи у феміністичній газеті "La Citoyenne" (Громадянка) під псевдонімом Полін Орей. ЇЇ матеріали були гостро критичні й стосувалися передусім мистецької сфери та ролі жінки у ній.

Проте, за два роки молода художниця опанувала семирічний курс навчання в академії. І стала виставлятися в Салоні. Першою титулованою картиною стала "Молода жінка читає" (1880). Полотна Марії виставлялися в Салоні знову і знову, про неї стали писати й за кордоном, нарешті вона отримала таке бажане визнання. Її картини не лише вражають глядачів та отримують схвальні відгуки в пресі, а й добре продаються.

Фінал

Попри величезну кількість уваги, Марія, за великим рахунком, залишалася самотньою. Їй особливо не було з ким спілкуватися на рівних, тому цю потребу вона часом задовольняла через листування із відомим письменником та ловеласом Гі де Мопассаном. Кавалер, що звик до швидких перемог у дам, був приголомшений інтелектом, стилем, а інколи й зухвалістю цієї загадкової леді. Марія ж, так і не знявши маски, різко обірвала спілкування. Згодом, дізнавшись про ранню смерть Башкірцевої, Мопассан розпачливо вигукнув: "Це була єдина Троянда в моєму житті, чий шлях я усипав квітами, якби знав, що він буде такий яскравий і такий короткий!".

"Зустріч", Марія Башкірцева
"Зустріч", Марія Башкірцева

За своє коротке і стрімке життя Марія Башкірцева створила понад 150 полотен, 200 малюнків та ескізів і кілька скульптур. Особливо вдавалися їй портрети й жанрові сценки. Їх вона малювала не тільки у Франції, а й в Україні, куди навідувалася двічі – у травні 1881-го та у жовтні 1882-го. За рік по смерті художниці в Парижі відбулася її велика персональна виставка. Деякі її роботи закупили музеї, зокрема Люксембурзький, інші залишилися у Луврі. Більшість робіт художниці було перевезено матір’ю в родовий маєток в Гавронцях, однак у буремному 1917-му половина колекції згоріла під час пожежі, ще половина не пережила бомбардувань Другої світової. Відомо, ще близько 40 картин Марії належать музейним зібранням росії, ще 20 — Франції, 3 — Україні (зокрема у Дніпрі, Харкові та Сумах) і по одній картині є в США, Греції, Алжирі, Чехії, Сербії, Нідерландах.

Але, напевно, найбільше Марія Башкірцева прославилась саме своїм "Щоденником". Вона вела його чи не половину свого короткого життя — 106 грубих рукописних томів загальною кількістю понад тисячу аркушів, який було упорядковано й видано вже після її смерті. Він був унікальним документом епохи, амбітним і відвертим "автопортретом" молодої художниці.

Текст: Оксана Багрій

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.