Що покаже Україна на Венеційській бієнале: інтерв'ю з кураторами

Український павільйон на бієнале у Венеції цього року координує "Відкрита група". Художники впевнені: сенс мистецтва не в самому об'єкті, а в діалогах, які він провокує.

Полудень, Венеція, 9 травня 2019 року. Над садами Джардіні пролітає величезний білосніжний літак "Мрія" – найбільший вантажний літак у світі. Вагою 285 тонн, 86 метрів у довжину. Махіна, яку створив київський завод "Антонов" для космічної авіації. Якщо день буде сонячним, то українська "Мрія" на кілька секунд кине тінь на сади Джардіні, які останні 100 років є місцем проведення головної мистецької виставки у світі.

На Юрію: нейлонова куртка, Saturdays NYC (helen-marlen.com); світшот з поліестеру з бавовною, спортивні штани з поліестеру з бавовною, все – Helmut Lang (spazio.ua); кросівки D by D.Gnak (spazio.ua). На Павлу: плащ з поліестеру, Descente (helen-marlen.com); бавовняна футболка, Off-White (theicon.ua); бавовняні штани, Joseph (helen-marlen.com); кросівки, Alyx (theicon.ua). На Антоні: худі з бавовни (helen-marlen.com); куртка з поліестеру, Helmut Lang (helen-marlen.com); шерстяні штани, Undercover (theicon.ua); кросівки зі шкіри та гуми, Axel Arigato (helen-marlen.com). На Станіславі: плащ з поліестеру, Filippa K (spazio.ua); бавовняне поло, Theory (helen-marlen.com); штани з бавовни і льону, Stone Island (theicon.ua); текстильні сандалі – власність героя

Це перформанс українських художників з "Відкритої групи" на бієнале у Венеції. Його назва – "Тінь "Мрії", що падає на сади Джардіні" – звучить як рядок з поезії. На перший погляд ідея дійсно романтична. Чи вдасться її реалізувати саме в такому вигляді, стане відомо тільки 9 травня, але про сенси перформансу варто говорити незалежно від результату. "Нам важливо, щоб історія про політ "Мрії" вийшла за межі українського павільйону, щоб вона продовжувала жити після закриття бієнале", – каже Юрій Білей, один з учасників "Відкритої групи". Всього в ній чотири художники – крім Юрія, це Павло Ковач, Антон Варга та Стас Туріна.

Процес, тривалість, контекст, який з'явився в українському суспільстві навколо проекту, – ключові моменти для кураторів. Щоб участь України в бієнале не закінчилася однією (хоч і дуже ефектною) акцією в небі тривалістю кілька хвилин, "Відкрита група" готує перформанс, який можна буде побачити в українському павільйоні у Венеції з травня до листопада.

Літак "Мрія" (фото Vasiliy Koba, courtesy Antonov company)

"Павільйон – це точка відліку нашого проекту, – пояснює Юрій. – Але в ньому не буде буквальної документації польоту "Мрії" – радше це продовження розмови про міф навколо нього. Ми проведемо перформанс тривалістю кілька місяців, протягом якого учасники передаватимуть з вуст в уста історію про те, як минув політ, покажемо відео та інсталяції".

За словами художників, перемовини про те, на якій саме висоті пролетить літак, триватимуть до самого відкриття бієнале. У них беруть участь Служба цивільної авіації Італії, "Укроборонпром" і завод "Антонов". Але найцікавіше, вважають координатори, не висота (максимальна дозволена італійськими службами – 3 000 м), а сенс, діалог, співпереживання. "Бієнале в Україні завжди була політичним питанням, – додає Юрій Білей. – Це особливість нашої країни, тут багато наративів навколо мистецтва: соціальний, політичний, економічний".

Такий вигляд має математичний розрахунок тіні від літака під час польоту над садами Джардіні (розрахунки Софії Берчі). Фото Open group, courtesy Yuriy Biley

Ще один сенс ідеї "Відкритої групи" – критика Венеційської бієнале як такої. Художники брали участь у заході двічі – 2015 і 2017 років у складі групової виставки, яку координував PinchukArtCentre. 2015 року їх перформанс "Синонім до слова "чекати", показаний у прозорому павільйоні "Надія!" на набережній Венеції, став одним з найбільш обговорюваних українських проектів. Досвід участі в бієнале дає можливість "Відкритій групі" оцінювати цю подію критично. "Конкурс, у якому учасників ділять за павільйонами, з огляду на їх географію, – це анахронізм", – упевнений Антон Варга. "Крім цього, національні павільйони рідко представляють молодих художників – зазвичай від учасників вимагають певного статусу". Щоб мінімізувати несправедливість, "Відкрита група" планує помістити в літак інформацію про всіх українських художників. Щоб інформація про вас (якщо ви художник) потрапила в літак і зробила таку символічну подорож над Венецією, потрібно просто заповнити заявку на сайті.

Суспільство – улюблена тема досліджень "Відкритої групи". Художники об'єдналися в групу 2012 року у Львові. Кажуть, що на них вплинула львівсько-ужгородська арт-сцена – наприклад, радикальний ужгородський напрямок 90-х поп-транс, знаменитий своїми мистецькими акціями, а також культурою самвидаву. Художники живуть на три країни: Станіслав Туріна і Павло Ковач – в Україні, Юрій Белей – в Польщі, Антон Варга – в США. У портфоліо "Відкритої групи" майже немає проектів зі зрозумілими матеріальними об'єктами. Вони не займаються живописом або скульптурою, а якщо роблять інсталяції, то тільки для того, щоб заархівувати власне дослідження. Своє мистецтво художники називають "лабораторною роботою". "Це завжди цікаво, хоча деколи складно пояснити глядачеві, який звик приймати мистецтво як річ конкретну – картину, скульптуру, тобто предмет".

Але з глядачем і успіхом у "Відкритої групи" проблем немає. Вони – двічі лауреати премії PinchukArtPrize і, що у випадку з українськими художниками поки ще рідкість, сильні гравці на міжнародній арені: крім участі у Венеційській бієнале, 2017 року вони провели ретроспективну виставку в польській галереї "Арсенал", а 2018-го брали участь у гучній виставці "Перманентна революція" в музеї Людвіга в Будапешті.

Про майбутнє свого колективу у художників уявлення ідеалістичне. "Ми задумували "Відкриту групу" як колектив, куди можуть входити будь-які художники, яким близькі наші ідеї. Мріємо, щоб "Відкрита група" існувала взагалі без нас". Художники вже знають, чим займуться в такому випадку: архівом сучасного українського мистецтва. Або окремим музеєм. Сміливості хлопців, які зважилися кинути на бієнале тінь української "Мрії", можна позаздрити.

Текст: Дарія Слободяник

Фото: Dmitriy Honcharov

Стиль: Venya Brykalin

Грумінг: Vitalia, Ekaterina Kharlanova

Сет-дизайн: Tanya Kantemirova @ComilfoDecor

Продюсер: Marina Sandugey-Shyshkina

Асистент стиліста: Svetlana Manukyan

Читайте також

6 найцікавіших художників на Венеційській бієнале

Все, що потрібно знати про Венеційську бієнале