Чому варто відвідати виставку "Небачена сила" — про спротив українців на окупованих територіях
18 травня, в День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, до 80-х роковин депортації на п'ятому поверсі Українського Дому відкривається виставка "Небачена сила" — про ненасильницький спротив українців на окупованих територіях. На відкритті виставки художниці Алевтина Кахідзе і Марія Куліковська, які працюють з темами окупації, покажуть власні перформанси: Алевтина — "Метод конструювання політичної правди", Марія — "Пліт Крим". Розповідаємо, чому варто відвідати цю виставку.
Виставка "Небачена сила" про боротьбу та ненасильницький спротив українців в окупації балансує між безпекою — бо члени цих рухів і далі живуть на окупованих територіях — і демонстрацією стійкості і внутрішньої сили українців. Кураторка експозиції — Ольга Муха, кандидатка філософських наук та артменеджерка, яка зараз живе у Лондоні. Ольга каже: "Я багато років працюю в культурній дипломатії, і коли мене запитують, що таке Україна, я кажу: ми — це найкраща відповідь на виклики часу. Наша суб'єктність не в межах кордонів, а в межах нашої відваги і супротиву. Тепер, як кураторка виставки, я присвячую себе розбудові української суб'єктності на міжнародній арені не лише в політичному та правовому аспектах, але і в культурному. Спротив є частиною нашого національного характеру. Я росла й формувалась із Ланцюгом Злуки та Майданами, і мені пощастило відчути себе невід'ємною частиною цієї могутньої української єдності".
На вході на виставку глядачів зустрічають дзеркальні фігури, за кожною з яких своя історія: учасниця жіночого руху опору "Злі Мавки" з Мелітополя, 98-річна бабуся, яка 10 кілометрів ішла пішки з окупованого Очеретиного, дівчина, яка вивезла з охопленого війною Ірпеня понад 20 тварин, та інші люди, які роблять свої щоденні маленькі подвиги без зброї. Віддзеркалюючись у них, логічно запитати себе: я б зміг так на їхньому місці?
Виставка розподілена на декілька секцій. Експонати в інтерактивній частині — це VR- та відеоісторії про поранені об’єкти культури в Тростянці та Охтирці, зафільмовані Музейним кризовим центром у межах проєкту "Поранена культура", лабіринт "Делаю вид" з плакатами кримського художника Антіка Данова, відео Ukraïner із проєкту "Деокупація", картонні карикатурні фігури ватажків так званих "лнр/днр" Сергія Захарова, що стояли на вулицях Донецька 2014 року. Є поетична інсталяція від PEN Ukraine, є секції, присвячені рухам "Зла Мавка" та "Жовта Стрічка", а також мистецька експозиція, співкурована Тетяною Філевською, в якій представлені роботи художниць Марії Куліковської, Алевтини Кахідзе, Лії Достлєвої, Юлії По, Еміне Зіятдінової, Діани Берг та Віри Процкіх (платформа Тю), Юлії Данилевської, Яни Голуб'ятникової, Олени Маляренко. Все це демонструє, якими вигадливими бувають стратегії ненасильницього спротиву.
В межах виставки Радіо Культура представили проєкт "Зла Мавка. Щоденники ненасильницького опору". Це 14 радіоісторій, створених на основі оригінальних щоденникових записів жінок різного віку та професій, які живуть в умовах окупації, і записаних акторками Галиною Стефановою, Наталією Ярошенко та Анастасією Рулою.
Експонати мистецької секції — це художні твори про окупацію або створені в окупації, її курувала заступниця директора Українського інституту Тетяна Філевська. Vogue запитав у Тетяни, як з’явилася ідея такого проєкту.
"Ця частина виставки "Небачена сила" народилася з проєкту "Ломикамінь. Жіночий спротив в Криму", кураторкою якого я є і який відбувався раніше цього року в офісі представництва Президента України в АР Крим, — розповідає Тетяна. — На відкритті "Ломикаменю" перша леді України Олена Зеленська сказала, що цю виставку обов’язково мають побачити всі, і ми з Ольгою Мухою, кураторкою "Небаченої сили" домовилися доєднати моє кураторське висловлювання до загальної концепції виставки. Ми не залучали сюди історичну частину, яка була в "Ломикамені", але натомість розширили географію, додали ще кілька історій жінок і жіночого спротиву з Маріуполя, з Донеччини і з Херсона".
Чому ви обрали лише жіноче мистецтво?
Мені здається, важливо акцентувати на жіночому аспекті спротиву перш за все тому, що це набагато ширше відображає спроможність українців протидіяти окупації, російській агресії. Мені хотілося підсилити, проявити і підкреслити важливість жіночих голосів, які зазвичай залишаються менш видимими і менш почутими. Наприклад, в окупованому зараз Криму, за наявними даними, майже половина (41%) всіх зафіксованих окупаційною російською владою ініціатив спротиву (так звані злочини з "дискредитації російської армії") здійснюються жінками.
Я бачу в цих роботах, як працює тяглість і те, як сьогоднішніх жінок надихають попередниці, як важливо мати спадкоємність, яка підсилює кожне наступне покоління жінок. Вони начебто стоять на плечах одна одної і спираються на досвід минулих поколінь. Ніби кажуть собі: якщо вони змогли в тих обставинах, то зараз зможу і я. І це надзвичайно мотивує всіх на продовження боротьби — і тих, хто на окупованих територіях (дає їм розуміння, солідарності, підтримки з нашого боку), але також додає нам на підконтрольній території України сили і ще більше мотивації швидше звільнити всі українські землі і українських громадянок та громадян.
Чому мистецькі практики в окупації ви називаєте спротивом?
Робити мистецтво в окупації — це однозначно спротив, особливо якщо це мистецтво, яке є по суті запереченням окупаційної реальності. Крім того, це ще й виклик, тому що для авторок, для кожної з тих, хто творив в окупації ці антиросійські твори, ця діяльність загрожувала їхньому життю і безпеці. Але вони не зважали на це, абсолютно вірили у звільнення, у те, що буде перемога, у важливість свого мистецтва і для них самих, і як факти, які можна використовувати в якості доказу російських злочинів.
Виставка "Небачена сила" триває з 18 травня до 2 червня.
Текст: Валентина Клименко
