Мадридське зібрання: 5 шедеврів музею Прадо
Одному з найвеличніших, найзначущіших і найвідвідуваніших художніх музеїв світу Прадо виповнюється 201 рік. Серед його колекцій — найповніші зібрання Босха, Гої, Веласкеса й Ель Греко та інші роботи легендарних майстрів. У цьому матеріалі vogue.ua розповідає про п’ять шедеврів, які варто обов’язково побачити в музеї.
Картина "Фрейліни", яку написав Дієго Веласкес 1656 року, є однією з найвідоміших у музеї Прадо і, можливо, в усьому світі. Вона зображує королівську сім’ю Філіпа IV, а саме інфанту Маргариту Терезу і її оточення. Веласкес — один з найшанованіших іспанських художників в історії мистецтва. Також Прадо належать п’ятдесят зі 140 відомих картин Дієго Веласкеса, тобто музей зібрав найбільшу колекцію полотен митця.
Також однією з найвідоміших у музеї Прадо є картина "Сад земних насолод" Ієроніма Босха, яка перебуває там з 1939 року. Цей триптих зображує радість і жах життєвих спокус. На лівій панелі — історія Адама і Єви, на середній — сад, повний оголених фігур, рослин і фруктів — це сцена безтурботної радості. На правій панелі холодно зображене вічне прокляття — покарання за всі веселощі в центрі картини. Показово, що Босх підписав лише сім власних робіт — серед них "Сад земних насолод". Картину датують кінцем 1400-х.
За словами представників музею Прадо, "Портрет лицаря з рукою на грудях" — це найвідоміша з усіх картин Ель Греко. Дворянин, попередньо ідентифікований як Хуан де Сільва-і-Рібера, працював нотаріусом у Толедо. Оскільки він джентльмен, то носить мереживний комір і манжети, кулон і меч. Ель Греко підкреслив світлу руку й пальці дворянина, які по-різному інтерпретують: як покаяння, обітницю, якийсь риторичний жест чи просто сильну композицію.
Хоча це один з багатьох автопортретів Дюрера, саме ця версія 1498 року показує його як дворянина, а не митця. Він сидить у позі, притаманній представникам вищого товариства. Крім того, на ньому рукавички з лайки, які зазвичай носили представники найбагатших класів. Також Дюрер документує трансформацію, яка сталася в епоху Відродження. Художники перейшли від скромних майстрів до вищого соціального статусу. Дюрер поставив свій підпис помітно під вікном. Він прийняв це нове положення.
Картина, яку раніше приписували Антонісу Мору через техніку, що вважали непритаманною Рафаелеві. Працюючи в Римі, Санті майстерно опанував мистецтво реалізму. Його колеги навіть говорили, що він навчився малювати людей набагато реальнішими, ніж вони є насправді. Картину придбав майбутній іспанський король Карл IV, коли перебував у Римі.
