Що потрібно знати про фотографиню Нен Ґолдін
На Vogue.ua триває місяць мистецтва. Цього разу розповідаємо про головне, що потрібно знати про культового фотографа Нен Ґолдін, яка зняла обкладинку арт-номера Vogue UA.
Текст: Станіслава Джонсон-Чижикова
Арт-номер Vogue UA, серпень 2017, фото – Нен ҐолдінНен Ґолдін – ключовий персонаж і фотограф нью-йоркської арт-сцени останні сорок років. Після переїзду з Бостона до Нью-Йорка в 1978 всього за кілька років вона зробила сотні художньо-документальних фотографій свого оточення, які склали найвідомішу серію її робіт під назвою "Балада про сексуальну залежність".
Персонажі Ґолдін – швидкоплинні it-girls, трансвестити, проститутки, драг-квінс, художники, письменники, танцівники – закарбовані в клубках сигаретного диму, в млості марихуани, на ліжках, в обмалюваних графіті туалетах нічних клубів та на вулицях Даунтауна. Всі вони, так само як і Голдін, пришвартувалися в Нью-Йорку в 1970-х в пошуках свободи та самовираження, та в більшості своїй стали жертвами наркотичної залежності, епідемії ВІЛ та краху мрії. "Балада", яка в 1985 році була включена до програми Бієнале Музею Вітні і показана на Берлінському та Единбурзькому кінофестивалях, існує на межі документального фільму, інтимного щоденника і фантазії – та демонструє яскраві й драматичні роки Нью-Йорка. "Балада" складається з 700 фотографій. Ця робота зробила Голдин знаменитою та поставила до одного ряд з Сінді Шерман, Діаною Аеробус та Ларрі Кларком, який також документував життя антиістеблішмента та прославився фільмом "Дітки", присвяченим бурхливому життю тінейджерів у нью-йоркському Даунтауні.
Ґолдін, знаючи Нью-Йорк 80-х зсередини (в ті роки вона знімала на Bowery Street квартиру, у якій завжди були зашторені вікна, щоб вечірки тривали цілодобово і безперервно), зуміла емоційно і максимально правдиво відобразити роль жінок та меншин, що швидко змінювалася на хвилі фемінізму, емансипації та руху за громадянські права. Фотограф частенько ставила себе у центр кадру, поряд з іншими жінками – незалежними, сильними та одночасно вразливими, – показуючи різнобічність особистості та відкидаючи шаблонний портрет поступливої, ідеальної жінки-матері або домогосподарки.
Один з центральних кадрів у серії "Балада про сексуальну залежность" – "Нен через місяць після побоїв". На фото зображена жінка з синцями на обличчі – це Нен після побоїв її коханої людини. Вона спокійно дивиться у кадр. В одному кадрі – всі улюблені теми художниці: біль, залежність, сексуальність.
На зйомці для українського Vogue перед об'єктивом Ґолдін – it-girl нашого часу: актриса Хлоя Севіньї, яка, як і Нен, тільки на 14 років пізніше, переїхала до Нью-Йорка у пошуках самовираження. Обидві направили свій досвід "дорослішання" у творчість. У 1995 році Севіньї дебютувала у тому самому фільмі "Дітки" фотографа Ларрі Кларка, потім знялася у кліпі Sugar Kane групи Sonic Youth, а тепер не сходить з обкладинок незалежного глянцю.
В останні роки Ґолдін і Севіньї паралельно зробили стрибок (хоча і неохоче) з андерґраунду, ставши зірками сучасного мистецтва, моди і кіно. Севіньї знялася в десятках незалежних фільмів, створила лінію вінтажного одягу і в цьому році представила свій другий режисерський проект – Carmen. Його прем'єра відбулася на Нью-Йоркському тижні моди, як частина програми Women's Tales, організованої брендом Miu Miu. Що стосується Ґолдін, то її роботи – навіть після неймовірно успішної ретроспективи в МоМА на початку цього року – не зустріти на обкладинках. Попри те, що обидві змогли зберегти свою вибірковість і незалежність. Критикувати Севіньї і Голдін за їх вибір складно: в кінці кінців, вони одні з рідкісних персонажів, які виросли на естетиці андерґраунду, які ніколи не зраджували своєму стилю, цінностям і автентичності – і стали авторитетами в альтернативній моді і культурі.
Сьогодні дует Голдін і Севіньї особливо цікавий. В контексті сумбурного і консервативного політичного клімату США і всього світу, де питання свободи слова, альтернативного самовираження, прав жінок і меншин, як і раніше залишається відкритим, колаборація Голдін і Севіньї служить нагадуванням про те, скільки вже було зроблено і який довгий шлях до рівності і толерантності ще доведеться пройти.
Що відбувається з Нен Ґолдін зараз? Вона живе в Нью-Йорку і веде досить закритий спосіб життя. При цьому дуже активна професійно: рік тому в MoMa пройшла велика виставка, присвячена її "Баладі про сексуальну залежність", а в невеликій галереї на Мангеттені Ґолдін показала наївні, майже дитячі ілюстрації і малюнки з серії Blood on My Hands. Пару років тому, після майже 11 років мовчання, вона випустила нову книгу фото – "Eden and After", яку присвятила дітям.
Читайте також:
