5 головних виставок жінок-художниць 2020 року
Чи буде 2020-й роком жінок у мистецтві? Над цим з перших днів року міркують головні мистецькі медіа. Відповідь на це запитання навряд чи знають критики, але точно знають художниці. Велика ретроспектива найбільшої художниці італійського бароко Артемізії Джентілескі, Марини Абрамович і зірки Венеційської бієнале 2019 року, фотографки з ПАР, Занеле Мухолі – квитки на ці виставки слід бронювати вже зараз.
Self Portrait as Saint Catherine of AlexandriaЗ квітня до 26 липня, Національна галерея, Лондон
"Я покажу вам, що може зробити жінка". Артемізія Джентілескі – найуспішніша італійська художниця епохи Бароко. Її меценатами були Козімо II Медичі і Карл I, вона подорожувала світом і стала першою в історії жінкою-членом Академії мистецтв у Флоренції, кинувши виклик всім суспільним стереотипам свого часу. В 19 років Джентілескі зґвалтували, після чого вона пережила принизливий судовий процес. Після цього важкого досвіду художниця писала тільки владних жінок: на її найвідоміших картинах зображені Юдиф, цариця Савська і Клеопатра. У Національній галереї в Лондоні відбудеться перша велика виставка робіт Артемізії в Великобританії: покажуть не лише найвідоміші картини, зокрема дві версії її культової і жорстокої "Юдиф, що обезголовлює Олоферна", а й її автопортрети і недавно виявлені особисті листи.
Ntozakhe II, Parktown 2016 Courtesy the artist and Stevenson Gallery © Zanele MuholiЗ 29 квітня до 18 жовтня, Tate Modern, Лондон
Чорно-білі портрети, повні неймовірної сили і естетики, знімає фотографиня і соціальна активістка з ПАР, Занеле Мухолі. Вона зображує темношкірих лесбіянок і геїв, представників квір-спільноти, транссексуалів, а ще знімає документальні фільми. У них вона говорить про злочини на ґрунті ненависті до гомосексуалістів, що відбуваються в Південній Африці, – з чим довелося мати справу і їй самій. Робота Мухолі кидає виклик патріархальним ідеологіям і уявленням: художниця показує своїх героїв красивими і впевненими, вони сміливо дивляться в обличчя забобонам, нетерпимості і, найчастіше, насильству. Позиція Мухолі сьогодні звучить на весь світ: 2019 року вона стала головним відкриттям бієнале у Венеції, а цьогоріч її перша персональна виставка відбудеться в Tate Modern.
З 10 червня до 24 серпня в Центрі Помпіду
Американська художниця Еліс Ніл писала зворушливі портрети (її пензлю належить один з найзнаменитіших портретів художника Енді Воргола), знялася у фільмі Джека Керуака, приятелювала з бітниками. Зі своєї домашньої студії в Гарлемі Еліс малювала життя навколо неї в середині ХХ століття: звичайних дітей, які стукали в її двері, інтелектуалів, письменників, танцюристів, дрібних гангстерів, активістів та волонтерів. Вона народилася в 1900-му, померла 1984-го і була ровесницею століття. Про її життя і творчість – велика виставка в паризькому Центрі Помпіду.
Self Portrait as Saint Catherine of AlexandriaЗ 4 вересня 2020-го до 17 січня 2021-го в Музеї Гропіуса Бау, Берлін
Яеї Кусама – найзнаменитіша японська художниця. Якщо ви не знаєте її імені, то напевно бачили її знаменитий "візерунок у горошок" – на картинах, в інсталяціях або сумках Louis Vuitton, або читали про її "дзеркальну кімнату" – сюрреалістичну інсталяцію, яку показують у музеях по всьому світу. Цього року відбудеться найбільша в історії ретроспектива Кусами: спочатку – в Музеї Гропіуса Бау в Берліні, потім вона переїде до Кельну, а тоді – в Базель. На виставці покажуть як дзеркальну кімнату, так і ранні скульптури Кусами.
Ulay / Marina Abramović, Rest Energy, 1980 © Marina Abramović.
З 26 вересня до 8 грудня, Королівська академія, Лондон
"Публіка – це моє дзеркало, і я – дзеркало моєї публіки, – каже Марина Абрамович. – У всіх є травми, у всіх є самотність, у всіх є страх смерті, у всіх є біль". Марина Абрамович – найвідоміша жінка-художниця у світі, засновниця жанру перформансу, яка вже понад 60 років досліджує відносини між публікою і аудиторією та випробовує можливості свого тіла. Восени на виставці в Королівській академії в Лондоні покажуть деякі з найвідоміших робіт Абрамович. Їх відтворять її протеже з Фундації Марини Абрамович, зокрема покажуть "Будинок з видом на океан" (2002), для якого вона жила на піднятих платформах у галереї протягом 12 днів без їжі і розмов, і Imponderabilia (1977), в якій вона та її партнер Улай стояли голяка у дверях галереї протягом декількох годин, так пропускали і випускали "крізь себе" глядачів.
