10 шедеврів скульптора Олександра Архипенка
30 травня 1887 року в Києві народився Олександр Архипенко — митець світового масштабу, винахідник і новатор, який започаткував кубізм у скульптурі. Його талант підкорив Європу й Америку, він був першим українцем на Венеційській бієннале. Архипенкові роботи мають найзнаменитіші музеї світу, а на аукціонах "Крістіс" їх оцінюють в мільйони доларів. Та в Україні радянської доби Архипенко старанно замовчувався, а його безцінні праці нищилися — бо, попри те що залишив Київ юнаком, до останнього подиху називав себе українцем.

Батько Олександра Архипенка був професором Київського університету, знався на математиці та інженерії. Він рано розгледів у синові хист до точних наук, та завдяки дідові-іконописцю Сашко захопився мистецтвом, зокрема роботами Леонардо Да Вінчі. Тож навчатися пішов до Київського художнього училища — його однокурсниками були Олександр Богомазов та Володимир Бурлюк.
Наука тривала три роки: за те, що Олександр Архипенко брав участь у студентських страйках 1905 року, його відрахували. Певний час він навчався приватно у пейзажиста Сергія Світославського — відточував майстерність і жадібно всотував візантійські пам'ятки часів Руси (звідти пізніше прийшов колір у його скульптури) та красу українського бароко.
У 19 років Архипенко залишив Київ — поїхав навчатися в Москву. А ще за два роки вирушив у Париж — оселився в колонії художників "Вулик", де було чимало митців з України — як-от Соня Делоне чи Натан Альтман. До художньої школи Олександр більше не спішив — увесь час проводив у музеях, вивчав скульптуру давніх греків та ассирійців.
"В Києві, коли я ще був малим, біля нашого дому, вгрузла в землю, лежала величезна кам’яна скульптура богині Землі. Ми називали її "Нана". Щодня я бачив її дорогою до школи. Пізніше, вже в Парижі, в Етнографічному музеї, я відкрив для себе інших богинь родючості. Ці скульптури різного розміру і вирізняються в деталях", — так розповідав Архипенко своїй другій дружині Френсіс — ці спогади вона пізніше увічнила в книзі "Моє життя з Олександром Архипенком".

Щось архаїчне, прадавнє — і водночас гостромодне, в дусі кубізму, який переживав пік своєї слави в живописі, поставало в Архипенкових роботах. Опуклості він замінював увігнутими лініями чи навіть отворами — і в цих роботах пустота і нескінченність простору ставала концентрованою частиною твору. А людське тіло набувало досконалих у своїй химерності форм. Саме Архипенко переніс кубізм у скульптуру, і в тривимірному просторі цей стиль набув свого особливого сенсу. Експериментував з матеріалами — деревом, склом і металом. Ба навіть розфарбовував скульптури.
"Очевидно, людина не здатна створювати якісь нові закони; вона здатна тільки відкривати їх у собі", — казав Олександр Архипенко. Не одразу, та він підкорив Париж і Берлін, Лондон і Цюрих. Він був першим українцем, який взяв участь у Венеційській бієнале — зокрема, показав скульптуру "Гондольєр". Він став вчителем Альберто Джакометті та Генрі Мура, одних з найвизначніших і найдорожчих скульпторів XX століття.

За своє життя Архипенко організував чимало мистецьких шкіл. І вже в першій з них, у Берліні, познайомився з німецькою скульпторкою Ангелікою Шміц, з якою згодом одружився. У 1923 році вони разом перебралися до Америки — і там нарешті пустили корені. У світі Архипенка знають як американського скульптора — тепер додають: "українського походження".
Для художника США справді стали країною можливостей: саме тут розквітли і його мистецький талант, і інженерна майстерність. Архипенко вигадує кінетичні картини "архипентури" — праматір сучасних білбордів, на яких змінюється зображення. Він працює з каменем і пластиком, олійними фарбами і олівцями, деревом і вилитими з металу формами.

Олександр Архипенко підтримував тісні зв'язки із українською громадою в США, брав участь у створенні пам'ятників Шевченкові, Франкові та князю Володимиру на американській землі. У 1934 році українська діаспора подарувала Львову одну з Архипенкових жіночих скульптур циклу "Ма" (він, дізнавшись про їхні наміри, дуже зрадів і знизив ціну до символічної). Та в 1952-му разом із сотнями робіт інших митців її знищив радянський режим.
Роботи Архипенка — і малюнки, і скульптури — представлені в музеях Метрополітан та Соломона Гуггенгайма, в галереї Тейт і у приватних колекціях.
В день народження геніального українця згадуємо його визначні твори.









Читайте також