Чому біль може приносити задоволення, що саме криється в цьому фетиші і що відбувається з тілом та мозком під час мазохістичних практик – розповідають експерти Anoeses Education.
Уникати болю – одна з найлогічніших і найбільш базових навичок людини. Але коли йдеться про сексуальність, часто саме відсутність логіки, суб’єктивність відчуттів та контрастність емоцій збуджують найсильніше. Так, зокрема, відбувається з мазохізмом – прагненням відчути біль заради фізичного і психологічного задоволення.
Термін "мазохізм" походить від імені австрійського письменника, що, до речі, народився у Львові, – Леопольда фон Захер-Мазоха, автора скандальної повісті "Венера в хутрі" (1870), у якій герой добровільно віддає себе в підпорядкування жінці. Саме цей сюжет пізніше надихнув психіатра Ріхарда фон Крафт-Ебінга дати назву феномену.
Передумови мазохізму
Найчастіше визначають три загальні причини, чому людина може прагнути болю й отримувати від нього задоволення:
Біологічна реакція
Коли тіло відчуває біль, мозок реагує виділенням ендорфінів — природних "заспокійливих" хімічних речовин. Вони зменшують відчуття болю, водночас викликаючи стан задоволення або навіть легкого сп’яніння. Цей ефект часто називають "ендорфіновим кайфом".
Відчуття контролю
У контексті мазохізму біль — це не покарання, а вибір. Акт добровільної згоди, можливість обрати місце й партнера/партнерку, а також встановити межі, – усе це створює відчуття глибокого контролю.
Для багатьох це також спосіб проживати емоції, які у звичайному житті часто придушуються — сором, страх, гнів, вразливість. Парадоксально, але в ситуації, де фізично ми нібито беззахисні, психологічно можемо бути більш вільними, ніж будь-коли.
Інтенсивність відчуттів і близькості
Біль може фокусувати свідомість. У моменти інтенсивних відчуттів мозок вимикає все зайве — думки, сумніви, внутрішній (і зовнішній) шум. Це створює стан глибокої присутності: ти повністю "в тілі". Саме тому для багатьох мазохістичні практики стають способом досягти майже медитативного стану.
Наважитися довірити комусь свої тіло чи мозок для подібного досвіду, так само як наважитися прийняти цю довіру – справа не з легких
Окрім того, переживання больового досвіду за доровільною згодою і в контрольованому середовищі формує додатковий рівень близькості у стосунках. Наважитися довірити комусь свої тіло чи мозок для подібного досвіду, так само як наважитися прийняти цю довіру – справа не з легких, це ніби випробування, що поглиблює інтимний зв’язок.
Мазохістичні практики можуть виглядати дуже по-різному, і це не завжди щось супер інтенсивне. Для когось достатньо ляскання по сідницях, контрасту температур чи тиску від мотузки шибарі або шкіряної портупеї. Інші ж можуть обирати спеціальні ударні інструменти, защіпки на соски чи інші частини тіла, вищу інтенсивність підкорення тощо.
Не варто забувати і про психологічний мазохізм, тобто задоволення від емоційного болю. Наприклад, приниження, образливі прізвиська, тривалий психологічний вплив. Усі ці практики об’єднує один принцип: біль чи дискомфорт стає способом глибше відчути власні тіло, емоції і зв’язок із партнером/партнеркою, а не самоціллю чи покаранням.
Мазохізм може вважатися розладом, коли:
без болю збудження неможливе;
практикується без добровільної згоди;
заважає буденності людини й несе загрозу її життю та здоров’ю або життю та здоров’ю інших.
Ось кілька порад, якщо вас або ваших партнера/партнерку цікавить дослідження болю і задоволення
Не патологізуйте себе чи інших. Мазохізм не означає травму чи "ненормальність". Для більшості — це спосіб дослідження власної тілесності та довіри.
Визначте тригери й ліміти, за які точно не можна переступати. Можливо, це якесь слово, можливо, це слина чи дотик до лівої руки вище ліктя, – розуміння потенційних тригерів і абсолютних лімітів гарантуватиме безпеку, що має бути пріоритетом завжди.
Досліджуйте власні межі усвідомлено. Почніть із фантазій, спостерігайте, що саме вас збуджує — контроль, біль, емоційна гра? Пробуйте поступово, змінюючи інтенсивність і спостерігаючи, як реагують тіло й мозок. Ведіть короткі нотатки після сесій — це допоможе краще зрозуміти, що вам підходить, а що ні.
Говоріть відкрито. У будь-якій формі еротичної гри комунікація — ключ. Заздалегідь домовтеся про стоп-слово та невербальні знаки, які означатимуть "продовжуй", "мені треба пауза", "зупинися". Також до практики обговоріть, що дозволено, що можливе, але потребує уточнення, а що – точно ні. Якщо партнер/партнерка мовчить – сприймайте це як відмову. Постійно перепитуйте "Ти ок?" у процесі. Будьте готові зупинитися при наймешому знаку людини без запитань і вимог пояснити.
Вивчайте тіло. Біль не завжди про страждання. Це може бути спосіб відчути власні межі, скинути напругу, прожити емоцію. Це може бути спосіб відчути власні межі, скинути напругу, прожити емоцію або досягти стану глибокої присутності. Пробуйте різні види стимуляцій — тепло, холод, натиск, текстури — і слухайте, як реагує ваше тіло.
Створіть безпечний простір. Заздалегідь подбайте про все: стабільну поверхню, чистоту, стан іграшок, якими будете користуватися. Категорично уникайте практик під впливом речовин, у стані емоційного виснаження або якщо ви злі. Завжди майте під рукою базові засоби першої допомоги — фізичної та психологічної.
Після гри — турбота. "Aftercare" (догляд після сесії) — надзвичайно важливий етап. Обійми, тепло, спокій, вода, слова вдячності — усе це допомагає повернути тіло і психіку до звичного стану.