Елізабет Арден, Есті Лаудер, Хелена Рубінштейн, Надя Пайо, Мері Кетлін Вагнер — ці жінки зробили безліч б’юті-революцій. У новій серії матеріалів Vogue згадуємо, чим світ зобов’язаний їхній натхненній праці, і розповідаємо історію кожної. Відкриває проєкт історія Елізабет Арден.
Як і багато хто з видатних жінок, вона створювала легенди про себе і своє життя так само натхненно, як і будувала б’юті-імперію. Справжнє ім’я Елізабет Арден — Флоренс Найтінгейл Грем. Офіційно вона так його і не змінила до кінця життя, але світ знав її тільки як Елізабет. Дату свого народження вона ретельно приховувала, поки, нарешті, не заявила, що геть-чисто її забула. Чи то 1878, чи то 1886 — але яке це має значення?
Дівчинка, названа на честь знаменитої медсестри, росла на фермі неподалік від Торонто. Її батьки емігрували з Великої Британії, але так і не досягнули успіху. Мати померла, коли Флоренс було всього 4, і п’ятьох дітей виховував батько. Дівчинці довелося допомагати йому по господарству — продавати овочі на ринку, доглядати за кіньми. Пристрасть до косметичних експериментів прокинулася в неї рано, але батько, очевидно, не вважав це за серйозну справу — і вимагав, нарешті, стати розсудливою й знайти собі чоловіка. З-під батьківської опіки Флоренс вирвалася в Нью-Йорк. Їй було 26 років (або близько того), вона влаштувалася в салон Елеанор Едер на П’ятій авеню. Тут вона придбала знайомих, навчилася спостерігати за заможними жінками і їхніми звичками, відкрила для себе йогу, зрозуміла, наскільки важливий масаж — і навчилася маркетингових трюків.
Вже через кілька років вона з подругою Елізабет Хаббард відкрила власний бізнес — невеликий салон, цільовою аудиторією якого визначили заможних дівчат з вищого товариства. Двері пофарбували червоним — щоб вони привертали увагу, як стоп-сигнал (1989 року двері увічнили в парфумах Red Door з нотами фрезій, троянд, сандалу й меду). Але партнерки не спрацювалися, і Флоренс залишилася сама. А щоб заощадити на вивісці й позолочених буквах, що прикрашали вхід, — змінила ім’я. Тепер її звали Елізабет Арден. І справа пішла. Вже через рік у неї був новий салон, Salon d'Or. Розкішно мебльований, гламурний, він втілював її підхід: "Щоб заробити, спочатку треба вкласти".
Це лише один із принципів, яким керувалася Елізабет. Вона першою почала роздавати безоплатні пробники своєї косметики; поставила на б’юті-засоби з ухилом у медицину; стала однією з тих, хто фактично легалізував макіяж — до певного часу він був привілеєм маргінальних професій. 1912 року вона зробила чергову революцію: прилучилася до маршу суфражисток — і переконала їх нафарбуватися червоною помадою (власної торгової марки, звісно) на знак протесту. У марші взяли участь п’ятнадцять тисяч осіб. І це був успіх. Наступним кроком була спеціальна помада для жінок-військових: футляр чітко входив у кишеньку форми.
Елізабет не зупинялася на одних колекціях макіяжу. Вона й далі відкривала власні салони, які вирізнялися не тільки червоними дверима, але й принципово новим підходом до краси. Тут вчили вибирати макіяж, фарбуватися, користуватися засобами для догляду, призначали вправи й допомагали вибрати режим харчування — як зараз сказали б, "у колаборації" з дієтологом Гейлордом Хаузером. Передбачивши моду на епігенетику, вона стверджувала, що краса — дар природи лише на 1/4, все інше — догляд і спосіб життя. І все життя Арден пропагувала йогу. Майже сто років тому це було не просто екзотичним, але й відверто диким заняттям.
Елізабет Арден увійшла в історію як перша жінка на обкладинці Time. Але не як бізнес-леді, а як фахівчиня з конярства, коні якої виграли пів мільйона призових. Коней, яких Елізабет обожнювала з дитинства, вона лікувала Eight-Hour Cream власного виготовлення (популярний засіб і досі продукують).
Арден ніколи не радила підбирати макіяж до кольору очей і волосся. Радила орієнтуватися на свій стиль та індивідуальність. Вона винайшла водостійку туш. І ввела систему продавців-консультантів. А ще — винайшла систему догляду за шкірою з очищення, тонізування й зволоження, яку поділяла за типами шкіри. Втім, цей винахід цілком міг належати іншій великій жінці, Наді Пайо, що заснувала бренд Payot. Цього року йому виповнюється 100 років.
Якби Арден жила сьогодні, вона була б блогером з мільйонною аудиторією: ще в ті часи, коли не було інтернету, вона вела радіопередачу на NBC, знімала навчальні фільми та спілкувалася з клієнтами. Марка Elizabeth Arden пережила ціле століття, війни й революції. Після смерті власниці, 1966 року, бренд успадкувала сестра з племінницею, але вже за п’ять років з податкових міркувань його продали. Проте він зберіг ім’я (точніше, псевдонім) своєї засновниці, досі успішний і популярний у всьому світі. Нинішній амбасадор бренду — Різ Візерспун.