25 лютого — день народження знаменитого живописця П’ єра Огюста Ренуара. Якщо розглядати його роботи не з погляду художньої цінності, а з погляду б’юті, то можна почерпнути чимало цікавого.
Ренуар належав до тих нечисленних щасливців-митців, які завоювали славу й багатство за життя. Ренуар писав портрети в живій і трохи сентиментальній манері. І люди собі на них подобалися. Ще б пак! Із чистою, сяйною та порцеляновою шкірою, з мрійливим виглядом, з просвітленим обличчям. Немов за людиною спостерігає не художник, а закоханий — і бачить її крізь особливу призму.
Обличчя жінок на його полотнах — найчастіше ніжні й м’які, як біло-рожевий зефір. Їхня шкіра світиться зсередини, і її хочеться торкнутися.
Важко втриматися від банальних порівнянь, але жіночі (а часто й дитячі) обличчя на картинах художника часто подібні до троянд Остіна — такі ж м’яко забарвлені, досконалі у своїй красі.
Правильні риси обличчя, добре окреслені м’які брови. Досконалість, а не жінки.
Для картини "Білява купальниця", що стала однією з найвідоміших робіт Ренуара, позувала Алін Чаріго, яка згодом стала дружиною художника й народила йому трьох дітей. Очевидно, що він залюбки писав пишні форми — і захоплювався красою жіночого тіла. Це зачарування простежується в безлічі його робіт.
Волосся у ренуарівських жінок — завжди трішки кучеряве та створює м’який ореол біля обличчя. Ніяких гладких строгих зачісок, тільки ніжність і романтика.