Найвідоміша ізраїльська модель Бар Рафаелі — про баланс, таємниці краси й відчуття щастя.
Рафаелі — найпопулярніша (і найвисокооплачуваніша) модель ізраїльського походження. Світ заговорив про неї в середині нульових, коли вона почала зустрічатися з Леонардо Ді Капріо. Бар — утілення ідеалу: усміхнена, світловолоса, з витонченою фігурою. У її модельному доробку — більш як сотня глянсових обкладинок, вона знімалася в безлічі кампейнів і брала участь у модних показах. Сьогодні їй 38, вона щаслива у шлюбі, не припиняє працювати й поєднує роботу з материнством: у неї троє дітей.
Розмова з Бар — це персональна коуч-сесія з набуття щастя, балансу та прийняття себе. Ми зустрічаємося в Zoom. Вона в білій футболці й джинсах, волосся розпущене, а на обличчі — ані краплі макіяжу. Одразу ж стає ясно: її знімання для українського Vogue зроблене без перебільшень; радше, це миті справжнього життя Бар. Особливої атмосфери кадрам додало те, що зняв їх давній друг моделі, Саймон Елмал. Його кар’єра стиліста й без того була успішною, але він взяв камеру — і відкрив у собі новий талант. "Був чудовий день, — згадує Бар, — не по-зимовому теплий. Саймон раптом запропонував: „А давай-но трохи познімаємо"". Вони вирушили до будинку старого приятеля-колекціонера, Саймон замовив модний одяг, Бар прихопила вбрання зі свого гардероба — і вони відривалися, міксували особисті речі з подіумними, на яких ще були ярлики.
Настрій знімання зумовив не тільки одяг. "Народження третьої дитини теж вплинуло на моє самовідчуття, — ділиться Бар. — Я почуваюся комфортніше й упевненіше, хоч навколо — божевільний світ, який здригається від чергових катаклізмів". За два місяці після того як Бар народила молодшого, Девіда Езру, запровадили карантин. Її старшій доньці виповнилося три з половиною роки, середній — тільки-но два. Помічників, крім чоловіка, не було. Удвох вони готували їжу, бавили молодшого, розважали старших, стерилізували пляшечки, міняли підгузки, купали дітей, прали й прибирали, а вночі — вставали до малюка. "Головне було не забути самій збігати в душ", — сміється Бар.
Навіть за такого графіка вона тренувалася щодня. Не заради краси, а заради відчуттів, які дає їй спорт. "Він наповнює щастям, — зізнається Бар. — Я почуваюся енергійнішою, якщо годину на день присвячую фітнесу". Вона заявляла чоловікові й дітям: "Не турбувати!" — і займалася. Почуття наступного дня після тренування, коли відчувається кожен м’яз у тілі, і ендорфіни, які виробляються під час занять спортом, — саме те, що мотивує її продовжувати. Бар залежна від тренувань, але не приховує, що, якби їй довелося тренуватися лише заради фізичної форми, вона б не витримала довше за кілька місяців. "Мені подобається мати гарний вигляд, але передусім — добре почуватися", — каже вона.
Нині двічі на тиждень вона має силові й кардіозаняття — з тренером ("Тільки сьогодні писала в месенджер, що обожнюю його"), двічі на тиждень — пілатес, раз на тиждень — йога. "Виходить мало не щодня. Але це для душі, серйозно", — запевняє вона.
"Побути вдома — найкраща відпустка, яку тільки можна собі уявити, єдиний шанс по-справжньому відпочити. Не треба гнатися за новими місцями відпочинку, за мальовничою картинкою для інстаграму", — каже вона й справді насолоджується кожною хвилиною із сім’єю ("є в цьому щось уземлювальне"). Її спосіб розслабитися — не ванна, масаж чи спа, а організація простору, як у Марі Кондо. "Я відкриваю шухляди — і починаю перебирати. Мені подобається позбавлятися мотлоху: якісь речі, ляльки, іграшки, одяг, з якого виросли мої діти, — все це роздаю тим, кому стане в пригоді".
Бар раціонально ставиться до споживання: не купує зайвого ("Я проти речей, які мені не потрібні"), здає макулатуру, не купує нічого в пластику, а якщо потрібні пляшки (наприклад, для води), використовує скляні — просто миє їх і заповнює в міру потреби. Вони із чоловіком використовують гібридні машини, давним-давно відмовилися від трубочок для напоїв, до крамниці не йдуть без своїх сумок, а якщо зненацька потрапляють на закупи, то Бар складає покупки прямо до свого шопера. Я запитую, які екозвички вона прищеплює дітям, але з’ясовується, що в Ізраїлі дітей навчають берегти природу з дитячого садочка. "Діти знають, що пластик забруднює планету. Вчора ми йшли вулицею, моя дочка побачила пластикову пляшку й обурилася, що її не викинули, підняла — і віднесла до контейнера для пластикових відходів".
Бар із тих, хто легко виходить у люди без макіяжу — і тут немає якоїсь особливої філософії. "Та я просто не встигаю, — дзвінко сміється вона. — Вранці в мене тренування, ну який сенс фарбуватися? Потім, не заїжджаючи додому, — супермаркет. Господи, та я навіть тіней або тону не вмію наносити". Для виходів з друзями або із чоловіком її макіяж — кремові рум’яна Bobbi Brown, тинт Benefit або помада-олівець Clinique Chubby Stick — і на повіки, і на вилиці, і на губи. Ось і все — аби текстура була кремовою, а не пудровою. У догляді — теж без фанатизму й самопожертви. "Я постійно міняю засоби. Нині, наприклад, користуюся піною для вмивання Dr. Barbara Sturm, а ще повернулася до Clinique, який любила підлітком". Бар має спартанський як на тепер набір: лосьйон, сироватка, крем під очі. "Паковання, обгортка, пластик — все це таке надмірне", — махає рукою вона. Із протисонячними засобами Рафаелі розважлива: наносить тільки влітку — і тільки на лоб. "Адже решту часу обличчя прикрите маскою, — знову сміється вона. — Та ми й не ходимо особливо нікуди. А заради кількох хвилин на день на сонці — не бачу сенсу". Beauty-гаджети й домашні масажери — теж не її коник. "Боюся, просто не маю на це часу. Тут би встигнути вмитися та сходити в душ. Я навіть волосся не сушу: вимила — і побігла". Ці прості слова звучать як одкровення: beauty-невротикам XXI століття, які перетворили на релігію догляд за шкірою та зовнішністю, таке й не снилося.
Бар періодично ходить до косметолога, але гадки не має, які процедури, апарати та засоби там використовують, — просто насолоджується масажем і дотиками. Ін’єкцій, а пластики й поготів не робить, однак забобонів щодо цього не має: "Якщо вони допомагають жінці почуватися кращою — чому б і ні? — міркує вона. — Головне, не починати занадто рано". Модель любить чисті, свіжі, як хрустка білизна, запахи. Щодня вона наносить прозорий і легкий Byredo Tulipe. "Він пахне, ніби я щойно вийшла з душу й одягла свіжовипраний одяг. Ковток свіжого повітря".
У Бар немає нічого фатального або драматичного, вона напрочуд розслаблена й природна. Тим цікавіше бачити її в рейтингу найсексуальніших моделей на models.com. Я запитую, як вона до цього ставиться. "Справжній фемінізм — робити те, що хочеш, — вважає вона. — Навіть якщо йдеться про фото в бікіні. Коли почуваєшся сексуальною й перебуваєш у злагоді із собою, можна робити що заманеться. І не зважати на критику".
Хоч як Бар насолоджується перепочинком, вона все ж скучила — і за моделінгом, і за подорожами. "Я ж беруся тільки за ту роботу, яка мені дійсно до вподоби". Два епізоди кар’єри їй особливо дорогі. Один з них — знімання для Sports Illustrated, що відбувалося в Ізраїлі. Бар тішилася з того, що команда насолоджується красою й гостинністю її батьківщини, а потім знімки побачить увесь світ. Другий епізод — осінньо-зимовий показ Louis Vuitton 2010 року, коли Марк Джейкобс, тоді креативний директор бренду, вирішив випустити на подіум різних дівчат, популярність яких лише нині сягнула піку. Концепція шоу полягала в diversity. Бар пишається, що вийшла тоді на подіум — і представляла жінок реального розміру. "Звісно, якщо запитати моїх друзів, то всі вони як один скажуть, що я надто худа, але за модельними стандартами я дівчина з формами", — сміється вона.
Як і у всіх жінок, у неї траплялися проблеми із самооцінкою. "Навіть найвродливіші дівчата світу час від часу сумніваються в собі, — каже вона. — І я не виняток". Тут ідеться не тільки про зовнішність, а й про роботу, материнство та самореалізацію. "Хай там як, я знаю про себе головне: я хороша людина, хороша мама, хороша дружина. Навіть якщо мене іноді наздоганяє відчуття провини, я все одно в глибині душі знаю, що зі мною все гаразд".
"Рішення тут, як на мене, у тому, щоб оточувати себе людьми, які цінують тебе і завдяки яким ти почуваєшся гарною. Тому що, зрештою, я класна — і байдуже, що іноді не можу влізти у власні джинси. Адже не джинси головне в житті", — висновує Бар.
Текст: Олена Пономаренко
Фото і стиль: Simon Elmalem
Зачіски й макіяж: Moran Stavitzki
Асистент фотографа: Dean Ben Dror
Асистент стиліста: Or Luzon
Модель: Bar Refaeli