Щороку на початку червня в Бельгії проводять покази колекцій студентів та випускників головних fashion-шкіл країни – брюссельської La Cambre і антверпенськой Академії образотворчих мистецтв. Обидва заклади ростять зірок міжнародної модної сцени і можуть змагатися, чиї випускники успішніші. Але представники шкіл розповідають, що конкуренції між ними немає. Тому і накладка з датами показів (1-2 червня – в Брюсселі, 2-3 червня – в Антверпені) не викликала труднощів. Міжнародна преса повним складом кочувала з міста в місто, щоб ознайомитися з роботами майбутніх зірок бельгійської моди.
Дивитися, зрозуміло, було на що. Шоу в Брюсселі поступаються в масштабах рок-концертам, які влаштовують в Антверпені, – тут і публіки менше, і локація камерна. Команда La Cambre організовує покази в будівлі колишнього м'ясного ринку. Цього року тут спорудили нехитрий подіум в золоту крихту, на який запустили артистів в обтягуючих трико і балаклавах з намальованими обличчями. Вигадливі пластичні етюди супроводжували презентацію кожної колекції, з різним успіхом. В La Cambre представляють роботи студентів всіх курсів – від першокурсників до випускників. На вершину еволюційного ланцюжка п'ятирічної програми навчання підіймаються не всі – цього року на 18 студентів першого курсу тільки п'ять магістрів, які показали свої фінальні колекції. Іноді їх може бути і двоє.
Від цього цікавіше спостерігати за тим, які теми вибирають і які завдання вирішують студенти різних курсів. Цього року першокурсники складали об'ємні силуети з кольорових клаптиків і розсипів гудзиків. Другокурсники працювали над гібридним одягом, зібравши всю іконографію рейв-культури і переможного кемпу: безрозмірні флуоресцентні комбінезони, асиметричні сукні з різнобарвного нейлону і монструозні черевики на платформі.
Драматичний вигляд мали роботи студентів третього і четвертого курсів. За задумом керівництва La Cambre, третьокурсники освоюють ази чоловічого гардероба, а студенти четвертого – працюють з жіночим. Чоловікам молоді дизайнери пропонували ідеальні вбрання за мотивами зміненого спортивного одягу (іскросипний Фернандо Міро) і жіночні корпоративні силуети (величезні костюмні сорочки і спідниці з офісних піджаків у Марі-Адам Леенардт). Якщо узагальнити зміст цих колекцій, то ось він: у світі, який люто прагне стерти бар'єри гендеру, бути чоловіком – весело і легкомисно, а бути жінкою, як і раніше, тривожно і травматично.
Напевно, не останню роль в цьому дискурсі зіграла Наталі Хан – історик і теоретик моди брала участь в роботі зі студентами четвертого курсу. Надто вже добре і в унісон її підопічні зверталися з історичним костюмом, які отримали для роботи. У Клеманса Готьє всі моделі за винятком однієї оголеної були закуті в жорсткі лещата жакетів, суконь з фігуристими фіжмами і з картонної упаковки. Їх викочували на подіум на маленьких тачках – як безправних натурниць.
Маргарит Баррі доповнила довгі сукні з прозорого тюлю гумовими рукавичками – символом побутової приреченості ідеальної домогосподарки. А дотепний Луї Аппельман зробив свою героїню заручницею жадібної машини споживання – обчіпляв моделей серійними футболками і сукнями, насунувши їм на голову брендовані пакети з H&M. Такі дошкульні коментарі на тему ролі жінки в сучасному суспільстві – заява куди більш сильна і смілива, ніж популярні футболки з феміністичними гаслами.
Цього року в журі випускного курсу La Cambre увійшли: креативний директор чоловічого підрозділу Lanvin, Лукас Оссендрейвер, права рука Рафа Сімонса в Calvin Klein, дизайнер Пітер Мюльє, фотограф П'єр Дебюшер і дизайнер Марін Серр. Їм треба було вирішити долю випускних оцінок для п'ятикурсників. Хоча, як пояснюють знавці, бельгійські школи уникають ранжирування своїх студентів: найкращих, як і найгірших, тут навмисне не оголошують.
З п'яти випускних колекцій магістратури особливо запам'яталися дві. Випадковість чи ні, обидві вони мали справу з питаннями гендеру та політики тіла. 26-річний Кирил Буре з французького Лілля показав життєрадісну і на подив носибельну чоловічу колекцію-гардероб: светри-трансформери, пальта дивного відтінку фукції і широкі брюки з кишеньковими клапанами-подушками. Сюжет уявного батьківства (така була його тема) дизайнер висловив за допомогою крою – в кожен виріб впровадив його мініатюрну копію. Умовний батько ніс джемпер свого сина прямо під серцем – у вигляді накладки з такого ж маленького джемпера. У фіналі міні-показу двоє хлопців покидали подіум, зворушливо взявшись за руки.
25-річна француженка Ребекка Шмідт присвятила свою випускну роботу долі курдських жінок. Їх барвисті костюми дизайнер вигадала на новий лад – сукні та хустки-куфії трансформувала в обмотки з шарфів і палантинів різних забарвлень. Вони нагадували бондажні конструкції для зв'язування шібарі. Закритий костюм Шмідт розбавила деталями західного одягу (класичні поло і тренчі), розсікаючи на частини і відкриваючи сторонньому погляду частини тіла, які в традиційній арабській культурі не призначені для оголення. У цих розрізах дизайнер намагалася побачити сліди Марти Грем, революціонера сучасної хореографії. У неочевидному союзі референсів у Шмідт питання допустимого, можливого і доречного в поводженні з жіночим тілом висвітлене під новим кутом.
За іронією долі випускну колекцію Шмідт спостерігала з першого ряду інша випускниця La Cambre, молодий і дуже перспективний дизайнер Марін Серр. Серр працює з ісламською іконографією – минулого року за сміливі експерименти в модернізації арабського костюма вона отримала головну нагороду престижного LVMH Prize. З барвистою і провокаційною колекцією Ребекка Шмідт рухалася в тому ж напрямку. На шоу La Cambre її погляд на жіноче тіло був переконливішим ніж інші.
Фото: Catwalkpictures (Dominique MAITRE)