Шотландський дизайнер Голлі Фултон вчилася в Единбурзькому коледжі мистецтв і в Королівській академії мистецтв у Лондоні, працювала з Альбером Ельбазом в Lanvin. В рамках лейбла Holly Fulton вона експериментує з насиченими принтами, а її яскраві колекції продаються на Net-a-Porter і в Harvey Nichols. Також Фултон виступає амбасадором Graduate Fashion Week в Лондоні, благодійної ініціативи з підтримки молодих дизайнерів.
Цього тижня на запрошення освітньої компанії DonStream Голлі Фултон відвідала Київ, де зустрілася зі студентами Київського університету технології та дизайну. Користуючись нагодою, редактор відділу моди Vogue UA Веня Брикалін поговорив з Фултон про нові виклики індустрії, труднощі, з якими стикаються молоді дизайнери, і про те, як розпізнати справжній талант.
- Голлі, ви займаєтеся підтримкою молодих дизайнерів. Але я помітив, що з кожним роком бажаючих починати власну справу серед випускників модних шкіл стає все менше.
- Починати свій бізнес відразу після навчання дуже важко. Ти несеш відповідальність не тільки за себе, але і за всю команду, яка працює з тобою, підтримує тебе і вкладає енергію в те, щоб реалізувати твоє бачення. Тому я рекомендую всім для початку пробувати попрацювати хоча б в двох різних компаніях і зрозуміти для себе, в якому напрямку ти хочеш розвиватися. До того, як запустити Holly Fulton, я протягом п'яти років займалася різними справами: працювала з антикварними прикрасами і в арт-галереї. Це все не мало прямого зв' язку з модою, але там я набиралася життєвого досвіду, вчилася працювати з людьми, правильно поводитися з грошима.
- Випускники часто виявляються не готовими до зустрічі з реальністю модного бізнесу – в школах цього майже не навчають. Чому?
- Якщо в людини вистачає драйву, щоб почати власну справу, вона сама знайде цю інформацію. Треба проходити стажування, напрацьовувати зв'язки і будувати відносини з людьми – тільки так ви зрозумієте, як насправді влаштований бізнес. В університеті потрібно фокусуватися на іншому. Тут студентам допомагають реалізувати свій творчий потенціал і зрозуміти, ким насправді вони є або можуть стати. Навчання – це час для експериментів.
- Під час навчання ви потрапили на роботу до Альбера Ельбаз в Lanvin. Чим був корисний цей досвід?
- Це стало для мене хрещенням вогнем. Я прийшла в Lanvin до закінчення магістратури. З університетської студії в кутюрне ательє в Парижі – це була різка зміна обстановки. Робота в Lanvin виявилася не такою творчою, як я собі уявляла. Я обожнюю малювати, а там це було не прийнято – в ательє толком не було ні паперу, ні олівців. Створення колекцій являло собою спілкування з директором ательє, іншими дизайнерами і безпосередньо з Альбером. Ми працювали зі зразками – драпірували на манекенах і експериментували з різними техніками. Досвід в Lanvin став для мене одкровенням – тут я зрозуміла, що таке люкс в одязі, і як влаштовані компанії подібного масштабу, яка кількість людей за цим стоїть. Тому починаючи свій бізнес, я була готова до випробувань.
- З того часу багато що змінилося. Сьогодні в модній індустрії менше місця для фантазій, але більше розмов про продукт і ціноутворення. Думаєте, це минуче?
- Бізнес і справді став прагматичним. Люди витрачають гроші дуже обережно, а купуючи нову річ хочуть отримати "гарячий хіт сезону". Це вплинуло на колекції – дизайнери працюють з різними категоріями продуктів, намагаючись реалізувати всі комерційні можливості. Але я думаю, рано чи пізно ми повернемося до питання ремесла. З розвитком технологій все відбувається дуже поспішно – не знаю, чи сповільниться коли-небудь цей процес, але я дуже сподіваюся, що це станеться. Як дизайнер, я точно не хочу створювати бездумну кількість непотрібних речей. Клієнтам цікаві речі, які здаються їм унікальними – речі, створені спеціально для них і з думкою про них. Зараз один з найцікавіших напрямків – робота з клієнтами над індивідуальним гардеробом. Майбутнє – за bespoke.
- У таких умовах молоді дизайнери відчувають небувалий тиск.
- Починати сьогодні дуже важко – все зводиться до цифр. Але неможливо оцінити успіх початківця бренду за результатами двох сезонів. Щоб бачити еволюцію дизайнера, треба дати йому 4 роки. З боку ритейлерів це істотні інвестиції, тому так важливо, щоб у молодих брендів була своя історія і точка зору. Купуючи одяг, клієнти хочуть бути втягнутими – їм важливо зрозуміти щось про дизайнера і його естетику. Кожного сезону я обираю собі музу, яка надихає мене на нову колекцію. Мені подобаються ці жінки, їх мистецтво – я хочу донести їх історії до клієнтів.
- Роль дизайнерів теж змінюється. Вони стають креативними директорами і працюють в різних медіа: створюють одяг, знімають фотоальбоми і оформлюють інтер'єри.
- О, для мене це ідеальна формула! Творчій людині рано чи пізно стає тісно в рамках одного заняття. Я хочу бути відкритою для нових ідей і пробувати себе в різних проектах. Це не завжди легко з точки зору брендингу, але в Holly Fulton нам дуже пощастило. Головний елемент в моїй роботі – принти, які можна адаптувати практично для будь-якого продукту. У нас за спиною більше 40 проектів з різними компаніями, від Christian Louboutin до Cutler and Gross. Зараз дизайнери працюють як куратори – якщо клієнт хоче купити у вас футболку або сорочку, йому, можливо, буде цікаво знайти у вас книжкове видання або колекцію кераміки. У таких об'єктах люди відкривають для себе світ дизайнера.
- Цього року ви розпочали роботу над предметами інтер'єру, але при цьому не робите чоловічих колекцій?
- Колись ми з моєю близькою подругою, британським дизайнером Лу Далтон, урочисто пообіцяли одна одній, що вона ніколи не буде займатися жіночими колекціями, а я – чоловічими. Цим жартом все і скінчилося. А якщо серйозно, для мене дизайн починається з законів крою і в чоловічій моді ці правила зовсім інші, ніж у жіночій. Я не вчилася чоловічому дизайну – це не означає, що в теорії я не можу цього робити, але я б хотіла почати тоді, коли відчую впевненість у своїх силах. Поки такої впевненості у мене немає.
- На вашу думку, чого у вашій кар'єрі більше – наполегливості чи везіння?
- Мені дуже пощастило з таймінгом. Пощастило, коли я поступила в коледж мистецтв в Единбурзі – тоді був бум на шотландських дизайнерів і нам приділяли багато уваги. Пощастило, коли отримала запрошення в Lanvin і пізніше, коли надійшла пропозиція показати дебютну колекцію в рамках програми Fashion East в Лондоні. Це сталося так раптово, що у мене навіть не було часу відмовитися (сміється). Спочатку, у мене були стереотипи, що модний бізнес – це дуже вороже середовище. Але я знайшла стільки підтримки в людях, яких за 10 років зустріла на моєму шляху – такого я просто не могла собі уявити. Думаю, секрет успіху в можливості представити свою роботу потрібним людям в потрібний момент.
- Холлі, не можу не задати останнє питання. Як в молодому дизайнерові розпізнати справжній талант?
- Знаєте, часто вся справа в тому, що за людина перед вами. Буває не так важливо, які у нього роботи – він може показати слабо відмальовані ескізи або не дуже витончено пошиті речі. Важливіше, як він ставиться до своєї справи і як розповідає про неї. Такі люди повинні говорити без угаву, в них повинна відчуватися пристрасть. А якщо вони можуть вкластися в 30 секунд – швидше за все, з них нічого не вийде.
Фото: Константин Чернічкін