Як суголосно з часом змінювалася культура татуювань
Малюнки на тілі мають свою історію. Їх наносили у Стародавньому Єгипті гостро заточеними кістками, зубами тварин або гілками, щоб підкреслити соціальний статус власника. Їх використовували європейські аристократи як модну розвагу. Кожна епоха впливала на культуру тату, а настрій суспільства відображений у натільних малюнках. Якщо навіть у ХХІ столітті не всі їх сприймають спокійно, то кілька століть і навіть десятків років тому ситуація була ще сумнішою. Про падіння і злети культури татуювань та про те, як натільні малюнки стали способом самовираження, розповідає тату-художниця Марія Федорівна.
Витоки: з початку часів до винаходу першої тату-машинки
Про походження татуювань не розкажуть на шкільних уроках історії, але ця тема цікава не менш, ніж побут стародавніх людей або історія воєн. Первісні спільноти за допомогою натільних малюнків демонстрували зв'язок із божествами, потім тату слугували "паспортом", розповідаючи про біографію свого власника, професію, місце у соціумі.
Якщо зараз можна сказати, що татуювання — спосіб самовираження або просто гарний малюнок на тілі, то наші пращури дуже здивувалися б такій "прикрасі".
У Китаї татуювання почали поширюватися 1500 р. до н.е. завдяки кочівникам, а згодом стали популярними і в Японії. Там професія тату-майстра вважалася дуже престижною і потребувала п'яти років навчання, знання історичної бази, вміння малювати і поєднувати кольори. Через високий статус майстрів дозволити собі малюнок на тілі могли лише імператори. Щоправда, пізніше тату наносили ще й злочинцям — пса на чолі. Потім тату стали популярними у середовищі мафії, а світ натільного арту перевернув саме винахід японців — перші голки для татуювань.
До Європи тату потрапили завдяки першовідкривачеві Джеймсу Куку в 1670 році. Моряки привезли полінезійського аборигена з малюнками на тілі, а згодом і на цій території почала зароджуватися культура татуювання. Навіть саме слово "татуювання" походить із полінезійської мови і означає буквально малюнок на людській шкірі.
До поширення татуювань причетний учений Томас Едісон. Його винахід — трафаретне перо для копіювання документів — став прообразом сучасної тату-машинки. Самюель О'Райлі удосконалив прилад, додавши голки і ємність для фарби. Завдяки ньому в 1891 році сталася ще одна маленька "революція", а татуювання стали популярнішими.
Татуювання на жіночих тілах і вплив фемінізму
Якщо не брати до уваги стародавні племена, то тату на жінках стали модними у вікторіанській Англії. Звісно, завдяки чоловікам, увага — з королівської родини! Майбутній король Едуард VII привіз із подорожі до Єрусалиму незвичайний сувенір — татуювання у вигляді хреста. Його сини теж зацікавилися і в Японії намалювали собі драконів.
Світські дами вікторіанської епохи викликали майстрів лише до себе додому, а подібний боді-арт коштував так само, як гарна сукня, проте менше, ніж вишукані прикраси. Мама майбутнього прем'єр-міністра Британії Вінстона Черчілля зробила на зап'ясті тату у вигляді змії. За необхідності леді Рендольф маскувала його виготовленим на замовлення діамантовим браслетом. Особливо популярними тоді були зображення квітів, метеликів і драконів.
У середині XIX і на початку XX століття завдяки барвистим малюнкам на тілі жінки заробляли на життя. Звісно, йдеться не про знать, а про нижчі соціальні верстви. Артистки цирку використовували татуювання як "костюм" і таким чином приваблювали більше клієнтів. Іноді жінки вигадували легенди про викрадачів, які наносили їм тату, а роззяви й багатії не могли втриматися, щоб не піти на шоу.
Через експлуатацію жінок репутація таких шоу зіпсувалася. З іншого боку, для них це було неабиякою можливістю заробити собі на життя і досягти хоча б якоїсь фінансової незалежності. Вже у 60-ті завдяки руху за права жінок атмосфера перетворилася з консервативної на більш відкриту до всього нового. Тільки згадувалося десь про соціальну рівність — жінки починали висловлювати свої погляди за допомогою не лише протестів, а й татуювань. Іконою того часу була співачка Дженіс Джоплін, а її татуювання у вигляді браслета на зап'ясті згодом почали активно копіювати
Вираження себе за допомогою татуювань
Ставлення до татуювань змінювалося майже кожного десятиліття. Тату були просто номером соціального страхування на тілах американців, або ж способом заявити про свою патріотичність (прапори і герби на тілах). Потім тату знову стає ознакою причетності до злочинного світу: можна продовжувати і продовжувати.
Стигма довкола татуювань посилилася у 60-ті через зростання захворюваності на гепатит у Нью-Йорку, хоча цей зв'язок і не було доведено. Роккультура, панки, гіпі — знаменитості, починаючи десь із 80-х, зробили татуювання популярними. Поширеними були різні малюнки — від черепів, хрестів, зірок до жіночних метеликів, сердець, а також психоделічних малюнків у стилі кіберпанк.
Деякі татуювання ставали популярними завдяки знаменитостям. Багато хто бажав малюнків, як у Памели Андерсон, Шер чи Анджеліни Джолі. Кожна епоха мала своїх кумирів.
Зараз розвивається духовна й естетична культура, для нас важливий візуал, тому багато хто потребує гарних речей на кшталт малюнків на тілі. Ми хочемо зробити себе кращими, бути ближче до мистецтва, і культура тату стає ще більш затребуваною.
Іноді на сеансах люди плачуть від щастя. За століття існування татуювань ми почали вкладати у малюнки дедалі більше емоцій, а не просто якийсь сенс. Для когось татуювання може бути мрією, захованою у підсвідомості. Одна наша клієнтка років 50-ти випадково побачила мій профіль у доньки і замислилася про те, щоб утілити свою жартівливу мрію з часів університету. І вона зважилася, а завдяки малюнку позбулася страху і увічнила це на тілі.
Підлітки, які приходять на сеанс, нерідко перебувають на роздоріжжі і в пошуках самих себе. Вони потерпають через тиск батьків, складні вибори, які потрібно робити швидко і, бажано, не помилитися. Тоді ми беремо важливі для них слова або символи і малюємо ескіз. Щоразу чую від них, що це допомогло, бо діяло як мотивація чи підтримка.
Пари, які люблять подорожувати, записуються на татуювання у різних країнах і зображують на тілі свої спогади. Друзі, закохані, родичі роблять парні татуювання як нагадування про свої почуття.
Ми всі переживаємо різні емоції, іноді намагаємося їх придушити, але вибір багатьох наразі — не втікати від реальності. Тут треба віддати належне популярності психотерапії. Важлива історія, хвилюючий момент, спогад, прикраса, мрія — сучасне татуювання можна назвати як завгодно. Неважливо, через що ми себе виражаємо, головне, що нам усім дещо бракує свободи.
Ще кілька десятиліть тому багато людей були б шокованими вашим татуюванням, перешіптувалися б щодо цього, жартували про цирк, мореплавців або злочинців. І досі стигма довкола татуювання не зникла, але світ змінюється, і вже складно здивувати когось натільним малюнком. Звісно, якщо це не ваша чутлива доросла родичка з іншою картою цінностей.
