Як позбутися негативних думок: власний досвід
Місяць без використання негативних слів — експеримент, на який варто зважитися. Слова мають велику владу над нашим мозком і можуть потопити нас або підштовхнути до більш здорової та цілеспрямованої поведінки.
Якщо негативні слова переважають у повсякденному житті, це сигнал задуматися про зміни. "Повторення таких висловів, як "Я більше не можу" або "Вічно зі мною те саме", хоча і посилюють сторітеллінг, однак обмежують наші можливості. Розум вірить у це і сприймає такі фрази як абсолютну істину", — впевнена Соня Діас Ройс, наставниця, тренерка й експертка з управління гнівом. У цей момент мій мозок зробив швидкий огляд тієї безлічі разів, коли він повторював мені подібні фрази за останній день, — і я без вагань прийняла запрошення до самоаналізу.
Я провела наступний тиждень, спостерігаючи за своїми реакціями і тими автоматичними відповідями, які зазвичай з'являються задовго до того, як я встигаю структурувати свої думки в більш позитивну відповідь. Кожне слово, яке ми вибираємо, активізує патерни в нашому мозку, які впливають на те, як ми відчуваємо, думаємо і діємо.
Наприклад, якщо сказати "Я вже не можу" — це не те саме, що "Я трохи не в формі". Фразу "Це катастрофа" можна замінити на "Ця ситуація потребує контролю". Хоча відмінності видаються незначними, слова, які ми використовуємо, не тільки відображають наші відчуття, але й демонструють наш досвід і те, як нас сприймають інші", — пояснює авторка книги "Якщо я розлючусь, і що?".
Діас каже, що слова можуть побудувати або зруйнувати, паралізувати нас або підштовхнути до дій, і те, як ми виражаємо себе, впливає не тільки на наш погляд, але і на тих, хто нас слухає. "Висловлювання, навантажені скаргами або абсолютними судженнями — на кшталт "все не так" або "ніхто мене не розуміє", — посилюють емоційні стани, які затягнуть нас у пастку негативу".
Скарга як спосіб спілкування
Одним із найпоширеніших способів висловлення неприємних емоцій є скарга. Як розповідає Сальво Ное у своїй книзі "Заборонено скаржитися": "Скарги схожі на крісла-гойдалки: вони вас розважають, але нікуди не приводять". Щоразу, коли ми говоримо такі фрази, як "це завжди відбувається зі мною" або "все не так", ми не описуємо, що дійсно відбувається, а описуємо дискурс, який вимикає нас від реальності та робить нас жертвою чогось або когось. "Скарга зосереджує на проблемі, але не на вирішенні. Це пов'язано з тим, що постійні скарги деактивують нейрони гіпокампу, частини мозку, яка використовується для розв'язання проблеми".
Замість того, щоб жалітися, ми можемо вибрати такі фрази, як: "Це вартуватиме ресурсу, але я подивлюся, як це можна вирішити". Ось як можна визнати труднощі, не потрапляючи в пастку та фокусуватися на конструктивних ідеях, що приводять корисних змін", — пропонує Діас Ройс.
Як змінити стиль спілкування?
Перше, що потрібно зробити, щоб змінитися, — усвідомити, які саме слова ми використовуємо. "Якщо розумієте, що часто кажете "ніколи", "завжди" чи "ніхто", запитайте себе: "Чи завжди ситуація саме така?". Це дозволяє оцінити, наскільки абсолютні твердження справжні та чи можливі точніші формулювання", — рекомендує Діас, пропонуючи перетворити скаргу на інструмент та запитати себе: "Що б я хотіла, щоб сталося, замість того, що сталося?". Ми можемо подумати про те, що можна зробити, аби наблизитися до того, чого хочемо. "Ця зміна підходу означає не ігнорування власних почуттів, а використання цього як компасу для дій".
Напоготові завжди є загальні фрази, як-от "Я більше не вивожу" або "Вічно зі мною відбувається те саме". Таким чином наш розум вірить у це і сприймає як абсолютну істину. "Ніби слова стали фоновою музикою, яку ми припинили слухати і яка спрямовує наші емоції та рішення. Наприклад, "Я більше не можу" звучить так, ніби ви опинилися на межі особистого апокаліпсису. Якщо перетворити це на "Мені потрібна перерва", то це дозвіл собі зупинитися, зарядитися енергією та продовжити". Це ще один ключ до переформатування думок.
Потрібно було кілька днів, щоб адаптуватися, але незабаром я почала застосовувати нові рекомендації, майже не усвідомлюючи цього. Отже, наприклад, повернувшись додому після робочого дня та помітивши, що в квартирі безлад, замість того, щоб вигукувати типове "Завжди одне й те саме!", я змінила цю негативну формулу на "Сьогодні на кухні безлад, чи не могли б ви допомогти мені прибрати?", і здивувалася, побачивши, як мої близькі одразу включились, а атмосфера стала більш доброзичливою. Я змінила "ніколи", "завжди", "ніхто" та "все", щоб ці вислови не мали влади перетворити будь-яку ситуацію на щось абсолютне і постійне. Тепер я відчуваю, що є місце для плану Б, що майже все має рішення, і поганий епізод не здатний зіпсувати цілий день.
Текст: Моніка Херас
За матеріалами: Vogue.es
