23 лютого в PinchukArtCentre відкривається виставка номінантів на премію PinchukArtcentre 2018. Vogue.ua побував на монтажі й дізнався, про що думають молоді художники.
Ще в січні PinchukArtcentre закрився для зміни експозиції. Чотири поверхи занурилися в капітальний арт-ремонт: стіни руйнують і будують, грунтують і фарбують – все заради молодого мистецтва. Конкурс PinchukArtCentre проводять раз на два роки. Для організаторів це можливість досліджувати й показати публіці молоду українську арт-сцену, а для учасників – реалізувати свій проект в стінах одного з найвпливовіших центрів сучасного мистецтва в країні.
Серед майже семисот заявок журі конкурсу вибрали всього двадцять художників. "При відборі в журі не було мети представити роботи з усіх регіонів країни, – розповідає куратор виставки Тетяна Кочубинська, – Визначальним для нас була унікальність загальної практики авторів – її цілісність, послідовність і глибина. Нам було важливо, щоби учасники створювали природні для своєї творчості роботи". Тетяні раз-по-раз доводиться відволікатися на телефонні дзвінки, розмови з робітниками і художниками.
Шорт-лист цього року наполовину складається з тих, хто вже неодноразово співпрацював з центром або брав участь в конкурсі, решта тут уперше. Крім робіт номінантів на виставці також представлять інсталяцію переможниці міжнародної премії Future Generation Art Prize 2017 – Дінео Сеше Бонапе, художниці з ПАР. Спеціально для цієї великої інсталяції сюди привезли близько 15 тонн землі. Грунт заповнює весь простір кімнати, а посередині – великий дерев'яний каркас химерної форми. Діні міркує про долю власної країни, своєї ідентичності, звертається до релігійних і культурних південноафриканських традицій. Арт-директор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф каже, що робота знаходиться на межі політичних і релігійних смислів, а сама художниця вміло переносить ленд-арт в простір галереї.
Виставка номінантів починається на другому поверсі. Кожна робота – це окреме художнє висловлювання, що, за словами куратора, складно поєднувати в одному просторі. Однак в тому, як вони розмістилися, спостерігається логіка. Спочатку ми занурюємося в політичну і соціальну проблематику, де художники міркують про злобу дня, а ближче до верхнього поверху автори рефлексують на теми майбутнього, використовуючи інноваційні технології.
В одній з кімнат панує повна розруха. Потрібно уважно дивитися під ноги: скрізь розкидані уламки гіпсокартону, дерева, пластикових пляшок. Вхід до простору відкриває фотографія великого формату: на тлі могильних хрестів висить напис "Ваші жертви були марними". Кілька екранів транслюють відео: грім салютів і вибухів, крики мітингувальників. Це тотальна інсталяція відомого художника Саші Курмаза, яка напевно занурить глядача в стан стресу.
Вхід до простору іншого проекту – художниці Аліни Клейтман – завішаний шубами. В сусідньому залі їй допомагають налаштувати проектор. Тут незабаром буде транслюватися її робота про те, як проживання в тісному просторі змушує людей стирати особисті кордони один одного в фізичному і ментальному сенсі.
На найвищому поверсі – жодної політики і соціальних тем. В одній з кімнат в оточенні кількох проекторів відтворена ціла кухня – стара плита з мийкою, холодильник, а в куточку – столик з скатертиною. На екранах транслюється 3D-анімація. В ній ми бачимо цю ж кухню, по якій кружляють кілька людей. Я відразу ж згадую відеороботу "Бабуся в космосі", побачену минулої осені на Фестивалі молодих художників в Мистецькому Арсеналі, й дізнаюся почерк художниці Юліани Голуб.
Арт-директор центру Бйорн Гельдхоф зізнається, що з року в рік йому особливо цікаво спостерігати, як змінюється тематика робіт художників. Так глядач може простежити, що хвилює молоде покоління сьогодні. Переможців PinchukArtPrize визначать в березні, а сама виставка номінантів триватиме до травня.