В Олів'є Тіскенса оманлива зовнішність. Довге вороняче волосся, вдумливі карі очі і хлоп'яча постава – не запідозриш, що дизайнерові вже 41. Половину свого життя Тіскенс займається дизайном. Жартує, що такий вододіл і став приводом для виставки, що відкрилася у вересні в стінах антверпенського Музею моди. Зрозумів, що пора.
За двадцять років роботи Олів'є пройшов великий шлях – самостійна лінія в 90-х, потім колекції для паризьких Будинків Rochas і Nina Ricci, співпраця з американським лейблом Theory в кінці нульових. Попри переконливе резюме, Олів'є так і не перестав бути молодим дизайнером. За загальним договором він сьогодні хоч не enfant terrible (у його робіт зовсім інша чуттєвість), але вундеркінд, чиї кращі колекції попереду.
На виставці в MoMu тернистий шлях дизайнера за різними адресами не здається трагічним – сам Олів'є під час зустрічі з пресою про кожний розділ творчої біографії говорить з любов'ю і ніжністю. Куратор виставки Карен ван Годценховен зауважує, що зазвичай в MoMu хронологічної побудови експозиції намагалися уникати, проте у випадку з Тіскенсом такий підхід виявився виправданим. На виставці в MoMu тернистий шлях дизайнера за різними адресами не здається трагічним – сам Олів'є під час зустрічі з пресою про кожний розділ творчої біографії говорить з любов'ю і ніжністю. Куратор виставки Карен ван Годценховен зауважує, що зазвичай в MoMu хронологічної побудови експозиції намагалися уникати, проте у випадку з Тіскенсом такий підхід виявився виправданим. У фіналі виставка знову приходить до колекцій, що носять його ім'я, – рік тому дизайнер перезапустив власний лейбл і представляє свої колекції в Парижі.
Кращого таймінгу для виставки Олів'є Тіскенса в Антверпені не придумаєш. Експозиція з поетичною назвою "Вона йде у всій красі" (цитата з Байрона) – остання в стінах MoMu. Навесні музей закривається на масштабну реконструкцію і відкриє свої двері тільки в 2020-му. В цей час команда MoMu буде реалізовувати проекти на виїзних локаціях, але деталі своїх планів поки не розголошує.
В очікуванні капітального ремонту Тіскенсу видали карт-бланш на освоєння простору. Разом з кураторами MoMu вони прийшли до радикальних рішень – стали руйнувати стелі і відтирати покриття зі стін і підлоги музею. Вітальний зал, де виставлені перші колекції Тіскенса, має такий вигляд, ніби пережив пожежу – бракує тільки запаху горілого. Сукні з розсіченими на грудях хрестами на гачках і приталені жакети з холодною хвилею пасм волосся, нашитих на спинку, виставляються на тлі декорацій з прогумованої фанери і розбитих вікон. Крім архівів музею тут представлені об'єкти з приватних зібрань – кілька нарядів для виставки надала Мадонна. У них співачка з'являлася на публіці за часів свого трансцедентального альбому Ray of Light в 1998-му.
Напівзруйнований стан залів музею римується з поетичними і чудовими декадентськими роботами Тіскенса – суцільно тугі корсети і пишні криноліни з темних, ледь не запраних матеріалів. Але є й інша рима: за роки роботи в стінах MoMu пройшло три десятки виставок, і в пам'ять про кожну з них на стінах MoMu залишалися шари фарби, які перекривалися для наступної експозиції. Напередодні капремонту ці різнокольорові плями на стертих до основи підлогах музею мають вигляд зворушливого нагадування про історію одного з найважливіших модних інститутів світу.
Над проектом експозиції Тіскенса працювала команда бельгійського архітектора Гленна Сестіга (він же зараз відповідає за дизайн робочих просторів у Рафа Сімонса в Calvin Klein). Давній соратник Тіскенса, Гленн, працює з дизайнером починаючи з 1997 року. Сімейний підряд на цьому не закінчується: Олів'є розповідає, що в роботі над усіма рукописними вивісками (в експозиції очікувано багато поезії – Бодлер, Бретон) йому допомагала мама, а серію фотографій підготував друг дизайнера, французький фотограф Алі Мадаві.
На виставках костюма супровідні документи у вигляді фотографій і ескізів часто здаються необов'язковим доповненням до одягу. Але тут на них варто звернути увагу. Протягом двадцяти років ескізи Олів'є Тіскенса переживають помітну еволюцію: від безтілесних готичних русалок до жилавих крокуючих воїнів. Тіскенс каже, що новий спосіб малювання приводить його до нових методів дизайну. Наприклад, силуети на ескізах до колекцій Rochas завжди намальовані в профіль – з їхньої допомогою Олів'є намагався знайти новий баланс для колекцій напівкутюрних суконь. Розглядати це вбрання можна годинами – крім технічної роботи з мереживом і парчею, заворожують спроби дизайнера за допомогою крою надати одягу руху і відобразити особливе положення тіла і поставу – таку, ніби дівчина в сукні стрімко ковзає по підлозі. Зараз подібного ефекту застиглого руху, але іншими засобами, намагається домогтися Демна Гвасалія в Balenciaga.
У просторому залі з білосніжним подіумом виставлені колекції Олів'є Тіскенса для Nina Ricci – його форму надихнув дизайн флакону класичного аромату Дому L'Air du temps. Це, мабуть, найефектніші твори з архівів Тіскенса – від скульптурної кремової сукні лебедиці на топ-моделі Суві Копонен з показу 2007 року до ідеальних нарядів для бігу по лезу бритви з апокаліптичної колекції 2009 року.
Грона великих рюшів і гостро заточені плечі сьогодні мають вигляд точної ілюстрації кризової моди кінця нульових. У нашому прагматично налаштованому сьогодненні такі колекції складно собі уявити. Почасти в цьому і була проблема Олів'є Тіскенса – його дизайн, кропіткий і театральний, був можливий в рамках кутюрних ательє і не завжди адекватно транслювався у вигляді одягу, придатного для носіння. Тому його колекції зі складними драпіровками і декором з пір'я і бісеру називали не інакше як demi-couture – формат, який набагато випередив свій час. Останній зал експозиції, де розмістилися колекції, з якими дизайнер знову дебютував в Парижі в 2016-му, наштовхує на думку, що маятник хитнувся: на зміну складним архітектурним формам приходять тверезі силуети з поствоєнних 40-х і ледь вловимі натяки на діорівський New Look. Але одного питання все одно не уникнути. Чи витримають ці колекції перевірку часом? Залишаючи виставку Олів'є Тіскенса в Антверпені, хочеться в це вірити.
Експозиція Olivier Theyskens: She Walks in Beauty продовжиться в музеї MoMu в Антверпені до 15 квітня 2018 року