13 червня в Мистецькому Арсеналі відкривається експозиція "Олег Голосій. Живопис нон-стоп", у межах якої представлять 70 полотен українського художника .
Виставка "Олег Голосій. Живопис нон-стоп" – це друга та наймасштабніша з подій, присвячених творчості художника цього року. В Арсеналі представлять 70 полотен, 50 графічних творів, 40 фотографій і архівних матеріалів з 20 музейних та приватних колекцій України.
За словами головного координатора, Олександра Соловйова, назва експозиції запозичена у арт-критика Катерини Деготь, яка свого часу писала "найбільш проникливі статті про Голосія". Назва абсолютно відповідає структурі та наповненню виставки, яка миттєво приваблює і довго не відпускає.
Експозиція "Живопис нон-стоп" складається з 10 залів, кожен з яких має своє завдання. "Ми не говоримо, що це ретроспекція в повному вигляді, оскільки є безліч об'єктивних причин, з яких ми не в змозі показати всю його спадщину", – каже Соловйов, маючи на увазі той факт, що більшість робіт Голосія зараз перебувають у Москві.
Творчість Олега Голосія розвивалася в лоні "нової хвилі". Учасник знаменитого сквота "Паризька комуна" вражав нестримною продуктивністю, швидкістю письма і перформативністю. Голосій прожив всього 27 років, а створив понад 300 живописних полотен. "Нашим завданням було зібрати роботи з українських колекцій і представити якомога повніше його творчість, причому в динаміці. Ми чергуємо і хронологічні речі, і тематичні, і за змістом, і робимо акцент на якихось окремих роботах".
Мабуть, головною особливістю виставки є її архітектоніка, яка дещо пов'язана з попередніми виставками творчості Олега. Так, джерелом натхнення послугувала перша і по-справжньому епічна експозиція Голосія "Самостійне мистецтво", яка відбулася 1991 року в Центральному Будинку художника в Москві з подачі Олега Кулика. Також є відсилання до виставки "День і ніч змінюють одне одного", яку провели 1994 року на річницю смерті Голосія і до експозиції 2003 року, проведеної в Національному художньому музеї України.
Велика частина робіт, які ми бачимо в Арсеналі, перебувала в Дніпрі у матері художника. "Останні кілька років до мене звертався його брат Денис, який хотів, щоб роботи не припадали пилом, а демонструвалися", – розповідає Соловйов. – З цього і почалася історія цієї виставки. А ті 40 робіт, які зберігалися в Дніпрі, стали її основою".
"Олег – останній романтик в українському мистецтві, художник Вангогівського типу. Він був дуже обдарований живописно, що дозволяло робити йому свої опуси в пориві пристрасті, – розповідає Соловйов. – Ця виставка стала візуалізацією часу – який вже став історією української культури".
Фото: Марія Павлюк
Текст: Марина Шулікіна