Видавництво ArtHuss представляє унікальну книжку про українське мистецтво – "Перманентна революція. Мистецтво України XX-XХI століття".
Авторка книжки – кураторка, арт-критик і в минулому головна редакторка журналу Art Ukraine, Аліса Ложкіна. Аліса – постійна авторка українського Vogue: рік тому вона написала нарис про художницю Марію Куликовську, а для нинішнього арт-номера – есе про те, як народжуються книжки про мистецтво і чому арт-критики зазнають тих самих мук творчості, що й митці. Книжку "Перманентна революція" Аліса, колись заступник директора Мистецького Арсеналу, яка вже понад 15 років координує виставки українського мистецтва як в Україні, так і за її межами, писала останній рік під час подорожей світом – глави написані в Каліфорнії і Варшаві, Бодрумі і чорногорському Рісані.
Ініціатором проєкту став Zenko Foundation, а сама книжка виходить у двох видавництвах – українському ArtHuss та французькому Nouvelles Éditions Place. "Книжка охоплює майже півтора століття розвитку українського мистецтва, – розповідає Аліса. – Чесно, для мене самої було несподіванкою, що проєкт так розрісся. Було страшно ступати на суміжні території і займатися абсолютно новими для мене періодами і фігурами. З іншого боку, спочатку хотілося зробити книжку, якої мені самій колись дуже не вистачало, коли я тільки прийшла в мистецтво: таке видання, яке б коротко пояснювало основні віхи в історії художніх практик України і слугувало б свого роду дорожньою картою для новачка".
"Коли почала копати, я зрозуміла, що обмежуватися історією часу незалежності – неможливо, адже багато речей, що з'явилися на зламі епох у період перебудови, сягають корінням в історію неофіційного мистецтва. Тоді я усвідомила, що розповідати про неофіційну традицію без пояснення, чим було мистецтво радянського офіціозу, а також як це мистецтво вплинуло на вітчизняну школу живопису – означало б ще більше поглиблювати розриви, якими так славиться історія нашого мистецтва та й суспільства в цілому. Але як говорити про соцреалізм без згадки про авангард, частково задушений в сталінські часи, частково перенароджений у тоталітарне мистецтво? Так я опинилася в ситуації, коли ще трохи і мені довелося б писати і писати одну і ту ж книжку все своє життя, все глибше занурюватися в історію – через козацькі парсуни і скіфських баб до Трипілля і так далі. Але я прийняла вольове рішення зупинитися на зламі століть, коли класична реалістична традиція переживала кризу, що дало зрости першим модерністським практикам і мистецтву новітнього часу. Власне, з цього моменту і починається моя книжка, що закінчується тут і зараз – у другій половині 2019 року".
Перший тираж реалізований за підтримки Українського культурного фонду: це 1500 екземплярів французькою мовою і 1000 – українською, які передадуть в музеї і бібліотеки по всій Україні і в Парижі.