Історична колекція прикрас-талісманів могла б мати вигляд найдивнішого, але вкрай ефективного ювелірного збору.
У ювелірному відділі музею Nordiska в Стокгольмі кричуще оригінальний вигляд мають ланцюжки для кишенькових годинників, плетені з волосся. Чоловічі – з жіночого, найчастіше подарунок і сировина з однієї сім'ї. "Обіцянки та спогади" – пишуть про популярність таких прикрас в XIX столітті в поясненні біля вітрини. В цьому є щось заворожуючо первісне. Ці прикраси – на кшталт емоційно дорогого ланцюжка, по якому, буквально, фізичний зв'язок людей перетікає у вічність та гарантує непорушність шлюбу.
У моєму рейтингу вражаючих фізіологічних прикрас ці ланцюги програли лише 15-сантиметровим каффам, відлитим з бронзи в ХІІ столітті до нашої ери і виставленим в київському Національному музеї історії України. Закручені у спіралі браслети були талісманами: масивні, як лати, їх одягали на біцепси воїнів для захисту.
До ХХ століття захисна функція прикрас трансформувалася в емоційно-символічну. Наприклад, талісманом однієї з найвидатніших жінок-авіаторів Жаклін Кокран, зробленим в майстерні Cartier на її замовлення, був тонкий з білого золота браслет, ніби сплетений з лози мітли. Сенс такого декору пояснити просто. Жаклін першою з жінок подолала звуковий бар'єр (1953 року) і перевищила швидкість звуку вдвічі (1964 року). У професійному – переважно чоловічому – суспільстві їй часто доводилося чути сексистські жарти про те, що тільки відьми можуть так літати. Щоб раз і назавжди відповісти всім "дотепникам", вона замовила собі саме такий "відьомський" браслет. У ньому Жаклін постійно з'являлася в суспільстві, а 1954 року Хорст П. Хорст зняв її в цій прикрасі для американського Vogue.
На гіпотетичній виставці прикрас-талісманів всіх епох і народів міг би скластися екстравагантний театр масок, форм і поєднань. Стрекози відваги з Японії, жаби родючості з Єгипту, аметисти-протектори від алкоголізму із Стародавньої Греції змінювалися б коралами і бурштином, які до сих пір в'яжуть дітям на браслети для захисту. Я б включила сюди і перстень своєї приятельки: вона якось знайшла на морському березі обточений камінь з отвором – і носить його як перстень. Розсипавши антрацитову крихту по стенду, влаштувала б інсталяцію на тему смерті папи Климента VII. Діаманти, які вважали в XVI столітті найкращою протиотрутою і захистом, за дивним наказом Климента VII перетирали в пил, який він їв чайними ложками. Після 30 ложок захист вже не знадобився.
Чим ближче до сучасності, тим менше людство прагнуло інтерпретувати ідею прикраси (або частин прикраси) як талісмана буквально. До ХХ століття їх навіть почали сприймати як справу рук людини – таку ж, як і парові машини або літальні апарати, від яких у людства виросли крила. Настрій вловив Жак Арпельc, який наївні образи природи зробив ювелірною обіцянкою щастя Будинку Van Cleef & Arpels. "Щоб спіймати удачу, потрібно в неї повірити", – вважав він – і ввів в пантеон ювелірних "речей на удачу" по-дитячому щирих героїв: фей-метеликів і танцюючі дзвіночки.
Талісмани стали світськими. На їх фоні прикраси з очима, сакральною геометрією або алхімічними символами – всім, що пробуджує наше "інше" або "глибинне", – здаються язичництвом. Більш популярні ті, що говорять зрозумілою всьому світу мовою. Замок, за допомогою якого відкривають бажання, в колекції Amulette de Cartier, серця на довгу любов Happy Hearts Chopard, ключі від щастя Keys Tiffany & Co., сила необроблених діамантів Talisman De Beers – цілий ряд сентиментальних ювелірних штучок.
Його доповнюють особисті талісмани, які завдяки таланту культової особистості стали загальними. Так мальтійські хрести, комети, камеї і хлібні колоски Коко Шанель, кожному з яких відводили почесне місце на умовному вівтарі щасливих прикмет, стали класикою жанру символічних прикрас. Або Dior: Крістіан Діор вірив, що його мрія про власний модний Будинок реалізувалася завдяки знайденій на паризькій бруківці підвісці-зірці. Він носив її в кишені і тримав на столі в ательє, поки працював. Вона нагадувала йому про будинок дитинства, де мотив 32-кутної "троянди вітрів" прикрашав мозаїчну підлогу басейну. Віктуар де Кастеллан використовувала цю історію, щоб представити колекцію Rose des Vents 2015 року. Цього року ряд мінімалістичних прикрас з восьмикутною зіркою поповнився розкішним сотуаром і трирядним кольє. На них помістилися восьмикутні зірки з оніксу, перламутру, малахіту, опала, ляпіс-лазурі, тигрового ока і діамантів – каменів із значенням, які капризом дизайнера склалися в одне ціле, багаторазово посилюючи естетичний і магічний ефект.
Фото: Paolo Di Lucente
Стиль: Ina Lekiewicz
Зачіска і макіяж: Emil Zed
Модель: Annely Bouma
Текст: Тетяна Соловей