Любите ви їх чи ненавидите, але колись всюдисущий жіночий аксесуар — колготки — став революційним винаходом, що допоміг змінити жіночу моду.
Авторство винайдення колготок приписують Аллену Ганту в 1959 році. Історія свідчить, що ця ідея спала йому на думку, коли він їхав у нічному потязі до Північної Кароліни з вагітною дружиною Етель Бун Гант. Вона сказала йому, що це остання подорож, у яку вона вирушає до народження дитини, оскільки вдягати на себе комбінацію з панчіх до стегна, пояса й підв’язок, які мали носити жінки, ставало дедалі незручніше. Коли вони повернулися додому, Гант надихнувся й попросив дружину пришити кілька панчіх до трусиків і приміряти їх. Звісно, із цього нічого доброго не вийшло. Але Гант приніс річ як прототип на швейну фабрику, де працював, і знайшов практичний спосіб в’язати на панчішно-шкарпеткових машинах те, що ми сьогодні називаємо колготками.
Показово те, що колготки стали не тільки зручним елементом жіночого гардероба, вони також допомогли розповісти нову історію про місце молодих жінок у суспільстві. У 1950-х молоді жінки вдягалися як мініатюрні копії своїх матерів, але 1960-ті представили одяг, що явно належав новому поколінню.
Нова мода стала своєрідним посланням, спрямованим проти істеблішменту й запланованого майбутнього. У 1960-ті середній вік вступу в шлюб для жінок в Америці становив приблизно 20 років, а середній вік народження дитини — 21 рік. Проте молоді жінки, що брали участь у революційній хвилі епохи, часто відкидали очікування того, що вони стануть дружинами й матерями в такому ранньому віці. Їхній одяг відбив цю ідею, набувши більш дівочого вигляду.
Шістдесяті стали періодом сексуальної революції, а в контексті моди одним з найреволюційніших винаходів була мініспідниця. Більш вдалого збігу обставин для популяризації колготок складно придумати. Для модної жінки, яка хотіла носити коротшу спідницю, панчохи й пояси стали чимось зухвалим і недоречним, а колготки ідеально виконували свою функцію й непомітно ховалися під спідницею. Коли культові моделі, Джин Шрімптон і Твіггі, вдягнули свої мініспідниці, попит на колготки стрімко зріс, і жінки кинулися до крамниць.
Особливо популярними колготки були серед модів. Газети описували цю субкультуру як "утікачів з дитячого садочка" і "дорослі версії третьокласників". Одним з головних елементів їхнього одягу були колготки, які до певної міри давали жінкам змогу продовжити період юнацтва. Ніхто не знав цього краще, ніж Мері Куант, лондонська дизайнерка, що популяризувала цей образ. "Коли мені було 13 років, я виплакалася через своє дорослішання. Що дійсно засмутило мене, так це жахливе усвідомлення того, що одяг для дорослих гротескний і одноманітний. Я хотіла уникнути цього й завжди носити дитячий одяг", — сказала в інтерв’ю 1976 року мати руху модів.
Mademoiselle, 1966
Моди вірили, що вони представляють власне бачення, що вони ті, хто створюватиме майбутнє моди. Вони вважали себе уособленням нового покоління моди, а свій стиль — демонстрацією сучасності. Вони втілювали нову свободу від минулого. Панчохи й пов’язані з ними соціальні очікування жіночності здавалися застарілими, і молоді жінки поривалися до чогось іншого.
У 1970—1980-ті колготки вже стали невіддільною частиною гардероба кожного підлітка й жінки. У міру того як дедалі більше жінок виходило на роботу, обсяг продажу колготок тільки зростав. Зі свого боку виробники панчішно-шкарпеткових виробів і далі пропонували нові кольори, текстури, розміри й технології.
Аллен Гант навряд чи думав, що його винахід допоможе змінити моду. Тенденції в одязі не відбивають змін, а радше є їхньою основою. Але вдягнувши колготки й перейнявши "дитячі" звички у виборі одягу, жінки створили нову реальність.