Взуття, яке носили військові в пустелі, пара, яку обожнювали тедді-бойс і завдяки якій [практично] був створений гурт Sex Pistols – розповідаємо, що слід знати про кріпери.
Пара, яку сьогодні прийнято називати кріперами, спочатку мала дуже практичний застосунок. Ці грубі туфлі з товстою підошвою з крепу і замші носили британські солдати, що служили в пустелях Північної Африки під час Другої світової війни. Виготовлена із шаруватих листів коагульованого латексу, ця пара була недорогою у виробництві, м'якою і її вважали оптимальним варіантом для роботи в теплу погоду. За словами сучасного виробника кріперів T.U.K., товсті, міцні підошви з крепу "були ідеальними для боротьби зі спекою і піщаним рельєфом".
Після закінчення бойових дій, військові повернулися до своїх домівок і мирного життя. Оскільки взуття, яке слугувало їм в Африці, було дуже зручним, вони не поспішали його позбуватись. Незабаром кріпери вже можна було побачити на танцполах нічних клубів Лондона. 1949 року компанія George Cox Footwear випустила на ринок першу модель власних кріперів з назвою The Hamilton, які надалі стали найбажанішою парою.
До слова, у книжці The Windsor style Сьюзі Менкес є уривок, що описує пару кріперів, яку герцог Віндзорський носив 1924 року. Не зрозуміло, чи застосувала Менкес анахронізм для опису такого взуття, чи насправді пара з'явилася до Другої світової війни. Проте, George Cox відкрились 1906 року, тому, можливо, це була одна з ранніх моделей компанії.
Істинну популярність кріпери набули завдяки тедді-бойс на початку 1950-х. Як перший гурт британців, що створив особливу субкультуру, тедді стали стильовим орієнтиром для наступних поколінь. Традиційна пара Teddy Boy була виконана в одному стилі: гумові підошви з крепу, D-подібні кільця, стьобаний або переплетений передній носок і класична замша або шкіра.
Кріпери також завдячують за свою еволюцію панк-піонерам Вів'єн Вествуд і Малкольму Макларену. Вони познайомились 1965 року, а через шість років відкрили свій перший лондонський магазин Let It Rock на Кінгс-роуд. Вествуд створювала сучасний одяг для тедді-бойс, а Макларен займався продажем. Зокрема, в крамниці продавали кріпери George Cox.
У наступне десятиліття впливовий аванпост на Кінгс-роуд змінював вигляд. До 1972 року Let It Rock став Too Fast to Live, Too Young to Die і замінив свій видатний асортимент з неоедвардіанського одягу на шкіряні куртки і рокерські футболки, але все ще зберігав запас кріперів. 1975 року увага Вествуд і Макларена зосередилась на вбраннях з латексу в фетишистській естетиці, тому вони перейменували магазин на SEX.
Цікаво, що в передпанковий період SEX і його кріпери об'єднали потенційних учасників гурту Sex Pistols. Басист і співробітник SEX, Глен Метлок розповідав, як чекав щотижневих поставок George Cox: "Кріпери найбільше притягували мене до магазину". Вони також привабили майбутнього колегу Метлока, Джона Лайдона.
Остання ітерація магазину, World's End, з'явилася 1981 року. Того разу Макларен і Вествуд перейшли від анархічного авангарду до романтичного дослідження історії піратства. World's End привітав піратів, розбійників і модників. Хоча концепція магазину щоразу різко змінювалася, George Cox завжди залишалися серед товарів.
З кінця 1970-х і початку 1980-х років зростання інтересу до кріперів призупинилось. Але їх ще носили рокери і панки. У 1990-ті роки, напередодні нового тисячоліття, про них почали забувати.
Але сьогодні кріпери зберігають свою специфічність і адаптивність. Варіації цього взуття регулярно з'являються на подіумах великих модних Домів: від Saint Laurent до Chanel і Prada. А нове життя в них вдихнула Ріанна першою колекцією для Puma.