Велика четвірка: коротка історія Тижня моди в Мілані
Мілан має довгу історію в царині моди, текстилю і дизайну в цілому. Протягом кінця XIX століття місто було великим виробничим центром, що користувався своїм статусом однієї з видатних економічних і промислових сил країни. Міланська мода, попри те, що черпала натхнення у керівного паризького кутюра того часу, розробила власний підхід, який за своєю природою був відданий поміркованості, простоті і якості тканини.
Італійська акторка Лучіана Анджолілло демонструє американській акторці Беллі Дарвін сукню от-кутюр, 1950-тіНавіть прославлений міланський шопінг має серйозні підстави вважатися одним з найкращих у світі. Перший великий універмаг в країні відкрили саме в Мілані 1865 року. У той час це було новинкою щодо роздрібної торгівлі в Італії. Хоча традиційно ремісники продавали предмети, які вони робили безпосередньо або в невеликих магазинах. Відкриття універмагів модернізувало розподіл одягу в місті.
Цікаво, що, незважаючи на достаток відмінного текстилю та майстрів, до середини ХХ століття Італія шукала останні тенденції моди за кордоном. Париж був священною землею жіночого одягу, а Лондон славився тим, що підбирав костюми і взуття для найкращих джентльменів. Середній клас просто намагався копіювати останні паризькі і лондонські тенденції, але замовляв схожий одяг у місцевих кравців. Навіть Ельза Скіапареллі, легендарний італійський дизайнер, прославилася тільки після того, як представила колекцію високої моди в Парижі.
Роберто Капуччі поправляє одну зі своїх суконь у своєму ательє. Рим, 1940-іУ фашистській Італії буржуазія одягалася у провідних модельєрів Мілана, Рима, Венеції, Турина і Флоренції, які безпосередньо "надихалися" французькими дизайнами. 1935 року з'явилося Італійське співтовариство модельєрів, яке підпорядковувалося і слідувало ідеям Муссоліні. Один з головних постулатів – використання у виробництві виключно італійських моделей і матеріалів.
Друга світова війна змінила правила гри і в модному світі. Після окупації Франції, журналісти більше не мали можливості поїхати в Париж. Елеонор Ламберт скористалася цією можливістю, щоб привернути увагу індустрії до США, підвищити репутацію і престиж місцевих американських дизайнерів на міжнародній арені. Саме в Нью-Йорку з'явилося те явище, яке ми сьогодні називаємо "Тижнем моди".
Флоренція, 1951 Відразу після закінчення війни, натхненний успіхом Ламберт, італійський аристократ Джованні Баттіста Джорджіні починає співпрацювати з американським універмагом і стає байєром, відповідальним за постачання італійських брендів в США. Одного разу Джорджіні вирішує влаштувати показ мод, щоб познайомити закупівельників і італійських дизайнерів. Цей успішний захід він організував на власній віллі.
Вже через рік він вирішує організувати кілька показів в Палаццо Пітті у Флоренції. Так, 1951 рік став точкою відліку історії Тижня моди в Італії. Завдяки Джорджіні італійська мода набула міжнародну легітимність. Флоренція збирала гостей кілька років, але дивовижний успіх заходу викликав неймовірний трафік у місті, аеропорт не зміг впоратися з напливом багатіїв з усього світу, і шоу вирішили перенести в Мілан.
Еліо Фіоруччі у своєму шоу-румі у Мілані, 1970Міланський тиждень моди вперше відбувся 1958 року на вулиці Гаттамелата, після того, як була заснована Національна палата італійської моди (некомерційна асоціація, яка займається дисципліною, координує і просуває розвиток італійської моди і відповідає за проведення модних заходів і шоу Мілана). Однак в той час місту не вдалося закріпити за собою офіційний статус модної столиці. Дизайнери продовжували представляти свої колекції в інших містах Італії, безпосередньо, в Римі, який на деякий час відвернув увагу від Мілана.
В кінці 1960-х років римські подіуми почали ставати вагомішими завдяки високій моді, чому також сприяли знамениті фільми Фелліні. Кіностудія "Чінечіта" за Римом кишіла зірками з усього світу, які любили одягатися у італійських дизайнерів. Рим швидко став центром високої моди, навіть загрожував своєю популярністю Парижу.
Оттавіо і Розіта Міссоні позують у майстерні в Мілані, 1970Уже наступного десятиліття італійські дизайнери вирішили запустити масове виробництво своїх моделей. Більшість фабрик працювали на півночі Італії, що послужило причиною переїзду багатьох брендів у Мілан. На початку 1970-х Вальтер Альбіні, Оттавіо Міссоні, Krizia, Кен Скотт і багато інших почали залишати римські подіуми високої моди, щоб почати свого роду революцію – розвиток прет-а-порте. Саме з цього моменту Міланський тиждень моди став одним з найважливіших міжнародних подій, а міланський дизайн став відомим завдяки своїй практичності і простій елегантності. А сучасні представники модного простору міста (від Dolce & Gabbana, Gucci і Missoni до Prada, Versace, Armani і Jil Sander) є головними модними Будинками у всьому світі.
