Кутюр'є особливої важливості: останнє інтерв'ю Аззедіна Алаї

"Кутюр'є" – перша в Британії сольна виставка Аззедіна Алаї, відкривається в лондонському Музеї дизайну 15 травня. 60 кутюрних образів для неї дизайнер встиг вибрати особисто, а наприкінці минулого року, незадовго до своєї смерті, дав останнє інтерв'ю редактору The Business of Fashion, Тіму Бланксу.

За тиждень до смерті, в листопаді 2017 року, Аззедін Алая подзвонив своїй подрузі Латіфe, у якої у віці 95 років недавно помер чоловік. "Аззедін, ніхто з нас не молодіє, – сказала тоді Латіфа, – ми всі скоро будемо там". "Давайте як-небудь без мене, – за словами друга сім'ї, який розповів мені цю історію, відповів Алая. – У мене ще тут повно справ". Хоч йому і виповнилося 82, все життя дизайнера було настільки неймовірним, що нікому й на думку не спадало, що всього через пару днів його не стане.

Аззедін Алая в об'єктиві Пітера Ліндберга

Раптова смерть як іронія долі. Всього за пару місяців до цього мене запитали, у кого зі світу моди я хотів би взяти інтерв'ю. "Алая", – з ходу відповів я. І моє прохання було почуте. Зі мною зв'язалися з британського Vogue з пропозицією написати статтю про Аззедіна і його багаторічну дружбу з Наомі Кемпбелл – вони були настільки близькими, що Наомі навіть називала його "папá". Мені треба було зустрітися з ними вдома у дизайнера в його паризькій квартирі на рю де Муссі. Тут, на площі 1 300 кв. м, містився весь його світ: квартира, ательє, шоурум і магазин. Тут же Алая відкрив власний готель всього на три номери, а також галерею. Але найголовніше – мені випав шанс заглянути в святе святих, на кухню дизайнера.

Аззедін Алая і Наомі Кемпбелл, 1987

Про цю кухню я чув ще з кінця 1980-х, коли тільки-тільки почав відкривати для себе паризькі покази: довгі обіди, пізні вечері, якими він пригощав близьких друзів і рідкісних щасливчиків. Ці домашні посиденьки набули майже міфічного статусу: сюди стікалася вся еліта світу моди. Алая в незмінно чорній, з китайської бавовни, піжамі, разом зі своїм кухарем Сумаром, що працював у нього довгі роки, орудував каструлями і сковорідками, чаклував над стравами, які, зважаючи на відгуки очевидців, були божественними в своїй простоті. Зв'язок між гостинною натурою Аззедіна і неймовірними вбраннями, які він створював для клієнтів, готових заради нього і в вогонь, і в воду, був очевидним: чуттєвість, непереборне бажання підкорювати, гостре відчуття насолоди життям, якими були просякнуті і його страви, і його моделі , – і прагнення розділити все це з іншими.

Карла Соццані та Аззедін Алая, 2007

Це було частиною його натури. Якщо вам доводилося спілкуватися з тунісцями, ви знаєте, що гостинність у них в крові. Дитинство Аззедіна минуло в Тунісі – його виростила бабуся по материнській лінії, Мануба. Саме вона навчила його готувати. Сімейне благополуччя у них ототожнювалося з їжею. У той липневий вечір 1987 року, коли Наомі Кемпбелл познайомилася з дизайнером, її, 16-річну дівчину, що тільки прибула в Париж, обікрали – злодій забрав все: гроші, паспорт ... Алая нагодував її власноруч приготованою вечерею. "Я весь вечір мовчала, бо не знала французької", – згадує вона. По допомогу в перекладі вони подзвонили в Лондон її мамі. Аззедін пообіцяв Валері подбати про її доньку. І обіцянку дотримав, навіть коли Наомі опиралася його спробам припинити її підліткові витівки. "Я був у нестямі, коли вона втікала вночі в Les Bains Douches, прихопивши одяг з магазину внизу, – її кімната якраз перебувала над ним, – написав він мені. – І я вирушав на пошуки, щоб повернути її додому".

Наомі Кемпбелл в бра з колекції Azzedine Alaïa Tati, весна-літо – 1991

Після дня, проведеного з Аззедіном і Наомі на зйомках для Vogue, наше інтерв'ю з дизайнером, останнім в його житті, продовжилося вже по електронній пошті. Його давня соратниця і права рука, Каролін Фабр-Базен, дала мені зрозуміти, що це найбільш зручний спосіб спілкування для нього. Їх загальна з Наомі риса – небажання слідувати суворому графіку. Алая, як відомо, влаштовував покази, коли йому заманеться. Роками його вірні послідовники – клієнти, журналісти, байєри – приїжджали в Париж тільки заради нього, причому без найменшої гарантії побачити на подіумі щось нове. Не раз він обмежувався, наприклад, переробкою старих моделей для Barneys – свого найбільшого магазину в Америці. Ніхто не скаржився.

Аззедін Алая зі своїми йоркширськими тер'єрами і модель Фредерік ван дер Вал, Париж, 1986

Алая завжди працював над естетикою своїх образів далеко від поглядів юрби. Зі своїми клієнтами різного віку, комплекцій і розмірів, він вибудовував особисті відносини. Так було завжди. Свою першу сукню він зшив з твіду в 15 років для подруги. Вона було настільки тісною, що друзям "доводилося ззаду підсаджувати її в автобус". Однак його перше ательє в крихітній квартирці на рю де Бельшас в Парижі пам'ятає і довгі пальта чоловічих силуетів, які він шив для Грети Гарбо. Ці два, здавалося б, абсолютно протилежні підходи і становили сутність стилю Аззедіна – нескінченну повагу і схиляння перед жіночністю у всіх її проявах. У 70-х він відточував свою майстерність: створював облягаючі костюми для дівчат з кабаре Crazy Horse.

Колекція Azzedine Alaïa Tati, весна-літо – 1991

Ми знову на кухні. На гостей чекають два накритих столи, заставлених численними пляшками з вином і водою – і стравами з їжею, яку з апетитом поглинають гості. У будинку панує хаос, але по-сімейному теплий. Племінник дизайнера Монтассор, вже 17 років працює з ним пліч-о-пліч, – душа компанії. Під час зйомки я спостерігаю за Наомі і Аззедіном – в обох в очах лукавий вогник. "Я великий власник, – пізніше напише він мені в листі. – І Наомі теж. І мені не чужі ревнощі. Тому що, коли любиш когось, без ревнощів не обійтися. Якщо не ревнуєш – значить, не любиш! А ще я впевнений, що не можна вимагати від людини змінитися. Ми повинні поважати індивідуальність кожного. Іноді навіть варто самим змінюватися, щоб краще взаємодіяти з іншими. Можливо, через наші відмінності ми зможемо дізнатися щось нове про самих себе".

Крісті Тарлінгтон в Azzedine Alaïa, 1987

Такою була коротка розповідь Алаї про себе, останнє його публічне інтерв'ю. Ті, хто знав дизайнера найкраще, назавжди запам'ятають його як чуйного, небайдужого, незвичайного чоловіка. Таким він і залишиться в їх спогадах – над роботою до пізньої ночі в майстерні над новими силуетами з горілкою і музикою єгипетської співачки Умм Кульсум. І завжди готовий гайнути на кухню, щоб пригостити друзів.

Фото: Peter Lindberg; Image part of Alec Soth Paris Minesota project; Carla Sozzani & Azzedine Alaia, 2007; 'Christy Turlington in Azzedine Alaia' by Arthur Elgort, 1987; Fashion designer Azzedine Alaia holding his two Yorkshire terriers, Patapouf and Wabo, walking in Paris street with model Frederique who wears one of his creations, a black leather zippered dress, by Arthur Elgort, 1986; Arthur Elgort photograph of Naomi Campbell and Azzedine Alaia, 1987; Azzedine Alaia, Tati Collection Spring Summer 1991 by Ellen von Unwerth