Чому UNIT.City — "місто майбутнього": інтерв’ю з Кирилом Бондарем
Кирило Бондар, фінансовий директор і партнер UNIT.City, — про те, як інноваційний парк змінює ландшафт країни; про Ілона Маска, романтиків і стратегів; і про те, чому онлайн-зустрічі ніколи не замінять особистого спілкування.
Кирило БондарРезюме Кирила Бондаря вражає: він навчався в Школі державного управління в Гарварді, за його плечима — 15-річний досвід у сфері керування бізнесом, від іноземних банків до державних структур. Сфера професійних інтересів Кирила — не тільки фінансові послуги, а й інвестиції, інновації та енергетика. Саме тому ми домовилися відразу: не говоритимемо про його щоденну роботу — фінанси та інвестиції, залишимо це бізнесовим виданням. Натомість мені хотілося розпитати докладніше, як UNIT.City — перший в Україні інноваційний парк, де можна жити, працювати і вчитися, — змінює Київ і Україну, і що можуть перейняти в нього інші корпорації, які прагнуть створити власну екосистему.
На зустріч із Кирилом я йшла із зацікавленням. Мої герої у Vogue — богема, люди з творчого середовища: художники й режисери, музиканти й балерини, письменники й модні дизайнери. Фінансисти ж рідко з’являються у Vogue, віддаючи перевагу спеціалізованим журналам для розмов про власну професію. Готуючись до інтерв’ю з Кирилом, я планувала попросити його забути про те, що він топменеджер, який зважує кожне слово. Навіть приготувала несерйозне перше запитання: "Про що вам цікаво говорити, коли ви не на роботі та не в костюмі фінансиста?". Але запитувати про це не довелося. Кирило прийшов не в костюмі, а в джемпері, спілкування почав із жартів і чесно зізнався, що втішений: нарешті можна поговорити не тільки про фінанси. У підсумку з бізнесової площини розмова швидко перейшла на загальні теми, як-от нова корпоративна культура, плюси й мінуси віддаленої роботи, майбутнє великих корпорацій, метавсесвіти, а також захоплення Кирила яхтингом і те, чому кожен з нас може дозволити собі не бути в ресурсі.
З одного боку, ви фінансовий директор, ваша робота — керування капіталом і пошук інвестицій. З іншого — ви фінансовий директор дуже креативної незвичайної структури. Чи є у вашій роботі місце творчості?
Є класний вислів: якщо результат не залежить від методу обчислення, то це математика, а якщо залежить, то це бухгалтерія. Той самий принцип можна застосувати і до фінансів — тому так, це шалена творча сфера. Фінанси прекрасні тим, що дають змогу зрозуміти реальний сенс бізнесу. Маркетологи бачать його по-своєму, стейкголдери — по-своєму, але ми живемо в епоху капіталізму, і зрештою багато що виражається саме в грошах. Завдяки фінансам ти розумієш суть і природу бізнесу — і починаєш мислити інакше. Але в моєму разі це не про облік, звіти й рахунки, це про особливий погляд на бізнес.
Із чого складається ваша робота? І що в ній найцікавіше?
UNIT.City — найамбітніший проєкт, у якому я брав участь. З погляду місії передусім. До того ж тут зібралася найамбітніша команда, з якою мені коли-небудь доводилося працювати, — і в цьому є свої плюси й мінуси: з такими людьми непросто. Тому масштаб проєкту, його амбіції, відповідальність — все це неймовірно, навіть з огляду на мій багатогранний досвід.
Я працював 10 років в іноземному банку, моїми клієнтами були найбільші українські та іноземні компанії. Це дуже цікаво: ти розумієш, як працює вся фінансова система, твої рішення ведуть до прибутків або збитків компаній — уявіть собі рівень відповідальності! І загалом корпоративна кар’єра — це круто. Після цього я будував кар’єру в приватному бізнесі — заробляв гроші, втрачав їх, припускався помилок. Навіть працював у сфері державної служби — у 2014 році ми залучали інвестиції в Україну, і це був цікавий досвід (у 2014—2015 роках Кирило працював першим заступником голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проєктами України. — Прим. Vogue UA)
Останні 2,5 роки я опікуюся UNIT.City. У чому наша місія? Передусім бути рольовою моделлю: місцем, де компанії, підприємці й таланти можуть стати успішними, реалізувати себе, показати приклад іншим. Ми своєрідний каталізатор змін. Ніхто ніколи не будував інноваційні парки в нашій країні. І в цьому є своя специфіка. Якщо дивитися на перспективу, як ми звикли в Україні — 5—10 років, — то в цій перспективі він не буде прибутковим. А в нас більшість хоче швидше заробити, тому що ситуація нестабільна й ніхто не знає, де буде завтра. Таке мислення не сумісне з проєктом, подібним до UNIT.City, і його цілей. Місія цього проєкту — не в створенні грошового потоку, а в глобальних змінах.
Наведу приклад. Коли Ілон Маск будував мережу супутників Starlink, було ясно, що в найближчому майбутньому це не про прибуток. У ліпшому разі проєкт отримає перші гроші десь за 10 років. Але водночас супутникова система принципово змінить ландшафт, дасть усьому світу доступ до інформації і знань, зробить людей рівними врешті-решт.
Ви хочете сказати, що люди, які працюють у UNIT.City, такі ж романтики, як Ілон Маск?
Маск не тільки романтик, він крутий інженер і крутий підприємець. Але я з вами згоден: ми тут романтики. Я впевнений, що великий проєкт неможливо побудувати без розуміння того, чиї життя він змінить у майбутньому. Це мрія, і вона має бути, але, звісно, не буде зайвим залишатися на землі, тому що зарплати команді платити треба щомісяця.
Які люди працюють в UNIT.City? Що робить їх "вашими"?
У нас велика команда: від стейкголдера й акціонера Василя Хмельницького до фахівців з питань комунікацій і юристів. Я впевнений, що всі наші працівники важливі — від тих, хто керує, до тих, хто стежить за чистотою на території. Бо якщо на території брудно й наші резиденти, надсилаючи нам фото своїх забруднених туфель, пишуть: "ну який же це інноваційний парк?" — це сором. Так не має бути! Я щасливий, що наші резиденти дають зворотний зв’язок — якби його не було, я б думав, що маємо проблеми з комунікацією. І ми не можемо відповісти на цей зворотний зв’язок за три дні: якщо автомобіль припаркований неправильно, його мають переставити вмить.
Тобто, якщо ви позиціюєте себе як інноваційну й прогресивну компанію, ви не маєте права на помилку? Все має бути ідеально, від екологічних стаканчиків для кави до правил паркування?
Нам є куди вдосконалюватися, наприклад, я сьогодні йшов о 7:15 територією й помітив, що вітром знесло паркувальний знак. Природно, я підніму його й поверну на місце, і так зробить будь-хто з нас. Це про культуру. Якщо панує байдужість, справи не буде. Найбільший наш челендж у UNIT.City — створювати культуру. Це найголовніше з того, що ми цінуємо тут.
Яким критеріям має відповідати резидент UNIT.City?
Важливо, щоб у ДНК компанії були інновації, знання, it-технології. Я порівнюю систему наших резидентів з тропічним лісом. Найбільша різноманітність природи — у джунглях Амазонки, і там важливий кожен елемент. Без одного не буде гармонії. Так і в нас: нам важливі і стартапи, і компанії середнього рівня, і великі корпорації. Під час першого карантину у 2020 році приблизно 15% компаній пішли, але великі корпорації залишилися з нами, і вони дають нам змогу пережити турбулентний період.
В одному з інтерв’ю ви сказали, що попри досвід ефективної віддаленої роботи під час пандемії, працювати дистанційно з таким самим успіхом, як офлайн, не можна. Ви справді так думаєте? Сьогодні це не дуже популярна позиція...
Для мене це теж загадка, і ми шукали відповідь. Нещодавно були в Штатах і спостерігали, як великі корпорації налагоджують роботу — в Сан-Франциско, наприклад. Були на вебсаміті в Лісабоні. Ми слухали й намагалися знайти відповідь, куди рухається світ. І ось що почули. Є низка компаній, які вважають, що робота person-to-person найефективніша. Найяскравіший приклад — Space X. Ми були в них на виробництві, і вони сказали: ми не закривалися на карантин (не беручи до уваги відділ піару й маркетингу). Ось стоїть ракета, і хлопці збирають двигун на ваших очах — віддалено це не працює. Деякі бізнеси не можуть працювати віддалено за своєю суттю. Але є й ті, хто може.
Я вірю, що в майбутньому формат роботи стане змішаним, тому що є речі, які неможливо замінити технологіями, — ну, поки ми всі не почнемо жити в метавсесвітах, звісно. Наприклад, це культура, особисте спілкування, ті самі процеси найняття та звільнення. Я вас запевняю, сьогодні за годину ми з вами зробимо те, що онлайн робили б півтори години щонайменше, а то й дві. Думаю, кожен з нас помічав, що онлайн-дзвінки часто тривають довше, ніж зустріч із такого ж приводу, але особиста. Ну і якщо чесно, я не вірю, що вдома поруч із холодильником ти можеш бути таким же ефективним. Є дослідження, що тільки 7% людей ефективні в домашніх умовах. Я вірю у віддалену роботу, але не вдома в спортивних штанах, а в коворкінгах або радше на курорті. Тож я б не ставив питання руба: дім чи офіс. Я б говорив: офіс чи інші локації.
Ви сказали, що сьогодні приїхали на роботу о 7:00. Ваш робочий день починається так рано?
Ні, я просто сьогодні так прокинувся. Я живу за містом і приїжджаю або на 8:00, або на 10:00. Час у дорозі — мій улюблений: можна послухати лекції на швидкості 1,25; поговорити із собою, продумати план на день, підготуватися до інтерв’ю з Vogue. Тобто час у машині — це робочий час, і хоча в мене Tesla, я не довіряю автопілоту, люблю водити сам.
У вас є асистент?
(Сміється.) Для багатьох асистент — це атрибут влади, але в мене його немає. Навіщо? Простежити за графіком мені допомагає Google. Підготуватися до інтерв’ю? Тут кожен учасник команди допомагає мені в тому, у чому сильний. Денис і Даша — у комунікаціях, юристи — в юриспруденції, ну а якщо питання стосується екосистеми — у цьому допоможе розібратися наша head of ecosystem. Тож у моєму разі підготовка до інтерв’ю працює як перевірка каналів зв’язку в нашій компанії.
Ви поділяєте час на робочий і неробочий? Чи ви завжди на зв’язку, завжди в ресурсі?
Я намагаюся вимикатися. В мене принцип — не брати слухавки після 19:00. Хіба що тільки мені не телефонує основний акціонер або партнери. Щодо решти, впевнений, усе можна вирішити впродовж дня або наступного ранку. Ну а якщо не можна — це означає, що ми просто щось погано спланували. Вчора телефонував банкір о 21.30 — я не взяв слухавки. Якщо пишуть у месенджер, я можу прочитати, але не відповісти.
Ви не переживаєте через непрочитані повідомлення або повідомлення, на які ви не відповіли?
Переживаю, але я з цим борюся за допомогою аутотренінгів. Життя — це не спринт, нам не треба пробігти стометрівку якнайшвидше. Це радше марафон.
Тобто, з огляду на ваш досвід, весь час бути в ресурсі неможливо?
У кожного своя історія. Мені розповідали про Маска, що він працює щонайменше по 16 годин на день і його робочий день розписаний іноді до 5—10 хвилин — я вірю, але це не моя історія. Я можу бути в ресурсі, і я можу бути не в ресурсі. Це нормально. Від хвилювання виникають хвороби, а я не хочу хворіти — я хочу бути багатим і успішним. І щасливим. (Сміється.)
Як ви накопичуєте внутрішній ресурс?
Треба робити те, що тобі подобається, — все просто. Знаєте, є така фраза, що бізнес — найпопулярніша гра у світі. А хто в ній переможець? Той, хто помер з найбільшою кількістю грошей.
Гарний жарт.
Це не жарт! (Сміється.)
Як часто ви берете відпустку?
Намагаюся часто. Я вірю в те, що відпочилі люди роблять більше. Адже результат — це час, помножений на зусилля. Ти можеш нескінченно багато працювати, але якщо твоя думка не така гостра, то й результат буде так собі. Треба відпочивати, щоб класно працювати. Мій відпочинок пов’язаний з пошуком нових вражень, щороку я намагаюся опановувати щось нове: спершу були мотоцикли, потім яхтинг, парашутний спорт. Тепер на черзі вейкбординг.
Ці захоплення допомагають забути про ризики, які є у вашій роботі?
Я думаю, не можна постійно все контролювати, весь час думати про ризики. Якщо ми говоримо про бізнес, то ризику уникнути не вийде, краще прийняти його ймовірність. Як у лікарів — вони ж теж розуміють, що ризик є завжди. Ну що найгірше може трапитися в бізнесі? Ну звільнять. Ну будуть проблеми — але ж ти їх вирішиш. Або не вирішиш, і буде якось по-іншому. Мені імпонує філософія на кшталт самурайської — "немає мети, є шлях". Якщо ти йдеш правильним шляхом і робиш усе правильно, то завжди досягнеш цілей, які перед собою поставив.
Текст: Дар’я Слободяник
