До #VogueUAconference залишилось

Показовий відступ: як змінилися модні шоу

29 квітня 2018

Від першого фотопоказу Крістіана Діора в 1947-му – до системи see now, buy now і дронів на подіумі: як змінилися модні шоу за останні 70 років.

Презентація першої колекції Chloé в Café de Flore, 1956

Теорія про те, що головними тригерами прогресу виступають революційні зміни способів передачі інформації, цілком адаптивна до моди ХХ століття, яка, по суті, з'явилася одночасно зі щоденними газетами і щомісячними журналами. При цьому, перші півстоліття журналісти потрапляли на покази рідко, а повноцінна фотодокументація вперше була зроблена тільки 1947-го – для епохального дебюту Крістіана Діора. Пізніше до статичного зображення приєдналось рухоме: апофеозом дружби моди і телебачення стала трансляція ювілейного шоу Yves Saint Laurent з трьома сотнями моделей у кутюрних вбраннях, які марширували під «Болеро» Равеля на Stade de France після фінальної гри чемпіонату світу з футболу 1998 року.

Джанні Версаче з моделями після показу весна-літо – 1991

Якщо на зорі fashion-індустріалізації показ був «столом замовлень» для клієнток, то з настанням ери prêt-a-porter він трансформувався в промоакцію для продажу готового одягу: мода "пішла в народ" – молодий і платоспроможний, який зневажав звичні для дизайнерських ательє ритуальні танці з шістьма примірками. Разом з тим, покази Мері Куант і Андре Куррежа були до смішного схожими на салонні дефіле початку минулого століття – з танцями і шампанським, в дусі популярної в ті часи лондонської модистки Люсіль і праотця fashion-маркетингу Поля Пуаре. Габі Агьєн заглибилась ще більше, коли влаштувала презентацію першої колекції Chloé прямо в Café de Flore: моделі сиділи за столиками поруч з простими відвідувачами і базікали біля барної стійки – такі «покази» влаштовували паризькі кравці ще за часів Чарльза Ворта.

Том Форд у фіналі показу Gucci осінь-зима – 2004/2005

З середини 1970-х років в Парижі з'явився окремий Тиждень моди для колекцій готового одягу, ринок бурхливо ріс завдяки системі ліцензування, і показ став ключовим інструментом побудови бренду для збільшення продажів широкого вжитку. Дизайнери мислили великими формами не тільки в ескізах, вписуючи гіпертрофовані обсяги в недозволених місцях, а й на подіумі.

Показ Yves Saint Laurent після фінальної гри чемпіонату світу з футболу, 1998

1984 року Тьєрі Мюглер відсвяткував 10-річчя іменної марки в компанії 6 000 осіб, які купили квиток на його «сольник» у концертному залі Zénith de Paris. Цю схему активно використовує Каньє Вест: покази його бренду Yeezy приносять прибуток ще до того, як готові речі сходять з конвеєрів китайських фабрик. У цьому сенсі мегаломанські fashion-паради, які топові марки влаштовують з нагоди презентацій кутюрних і міжсезонних колекцій, до сих пір схожі на обряд поклоніння богу торгівлі – в ім'я парфумерії, і косметики, і сонцезахисних окулярів. Амінь.

Андре Курреж з моделями на показі весна-літо – 1981

Коли квартет «чотирьох столиць моди» сформувався, а формат catwalk забронзовів, настав час протесту. 1989 року бельгієць Мартін Марджела, у якого не вистачало оборотних коштів на оренду подіуму в Carrousel du Louvre, відкрив прохід в паралельний світ: свій перший паризький показ він провів на дитячому майданчику в спальному районі Парижа. Потім були продуктовий ринок, лікарня, магазин «Армії Порятунку», покинута станція метро, ​​напівзруйновані заводи і фабрики – Марджела вніс в моду не тільки дизайнерські знахідки, які тепер не дають померти з голоду команді Vetements, а й ідею показу як тотальної інсталяції, в якій однаково важливі одяг, вуличний кастинг, дивна локація і зашифроване запрошення, передане телеграфом.

Перший паризький показ Maison Martin Margiela, 1989

Останнє десятиріччя ХХ століття видалось багатим на крайнощі: «стерильні» постановки Helmut Lang, Calvin Klein і Jil Sander гармонійно сусідили з супермодельнимими марш-кидками Versace і Gucci зразка by Tom Ford, кабаретними буфонадами Крістіана Лакруа та Жан-Поля Готьє. Німецький дизайнер Костас Муркудіс, що запустив недавно Instargam-акаунт з fashion-хронікою дев'яностих, з ностальгією згадує часи, коли гості показів дивилися на одяг, а не в смартфони, журналісти замальовували моделі в блокноти, а голлівудські старлетки курили, не покидаючи своїх місць уздовж подіуму, – як велика Кетрін Хепберн на показах в салонах Діора на авеню Монтень.

Бекстейдж показу Gucci осінь-зима – 2018/2019

1997 року два декаденти-британця і один гранжеватий американець очолили три великих паризьких Будинки: Dior, Givenchy і Louis Vuitton. Олександра Макквіна на довге царювання не вистачило, але саме вони з Джоном Гальяно і Марком Джейкобсом ввели світ моди в нове тисячоліття і зрежисували найбільш знакові шоу нульових, наслідуючи майже шекспірівську формулу «показ – спектакль, і сукні в ньому – костюми». Причому Макквін, якому ніколи не вистачало засобів для самовираження, встиг випробувати чимало передових технологій. 1998 року у нього роботи прикрашали сукню прямо на Шалом Харлоу, 1999-го дизайнер представив одяг з LED-елементами, 2006-го у фіналі шоу «Вдови Каллодена» на подіумі танцювала голограма Кейт Мосс, а жахлива «Платонова Атлантида» сезону весна-літо – 2010 стала першим в історії показом, який транслювався онлайн в реальному часі.

Показ Alexander McQueen весна-літо – 2010 «Платонова Атлантида»

Але те, що роблять технології з модою сьогодні, навряд чи хтось передбачав. Соціальні мережі зробили вхід на будь-який показ вільним, дали можливість посидіти на VIP-місцях і пройти на бекстейдж. Змінилася фізика самого шоу: подіум став коротшим і ширшим для зручності бічної зйомки, змінилися схеми світла, і постановники почали підганяти кульмінаційні мізансцени під 15-секундний формат інставідео. Але як будь-яка революція, ця теж "вийшла боком": після піврічного блукання фотохроніки по соцмережах, до початку сезону колекція виявляється морально застарілою. У вирішенні цієї «Пастки-22» великі надії покладали на систему see now, buy now, при якій показ на Тижні моди стає святом збору врожаю, тому що відбувається з сезону в сезон, і шум навколо прем'єри сприяє продажам. Реалізувати цю ідею вдалося, мабуть, тільки Burberry, але, зважаючи на відставку реформатора Крістофера Бейлі з усіх керівних постів, результат нововведення акціонерів не задовольнив.

Бекстейдж показу Vetements весна-літо – 2016

Для брендів необхідність постійно щось оновлювати і, водночас, мінімізувати ризики – призводить до зміщення акценту з того, що показувати, на те – як. Кіборги, собачки, попкорн, дрони, дракони та інший непотріб для Instagram успішно прикривають і відсутність свіжих ідей, і той факт, що у хайпових марок подіумні колекції перетворилися в окремий жанр.

Показ Alexander McQueen весна-літо – 1999

Нескінченно мелькаючи в соцмережах, вони виконують свої промообов'язки, немов фанатська атрибутика з концерту поп-зірки, і служать шаблоном для копій мас-маркету, а реальний асортимент магазинів – значно менш захоплюючий – на їх фоні справді здається новим.

Дрони, що демонструють сумки на показі Dolce&Gabbana осінь-зима – 2018/2019

Логічним продовженням цієї тенденції стане віртуальна колекція для віртуального показу із згенерованими на комп'ютері моделями і інфлюенсерами у front row, яка підірве світ по ту сторону ударостійкого скла. Після цього забутий проект Second Life приверне рекордний обсяг інвестицій, провідний випробувач всіляких варіантів презентації модного продукту Том Форд в коментарі для Business of Fashion зазначить, що нові технології не вирішують старих проблем, а формат модного показу не зміниться і в наступні 150 років.

Показ чоловічої колекції Louis Vuitton весна-літо – 2014

Текст: Маша Халізева

Тенденции весна-лето 2018 ·

Ще в розділі Тенденції

Популярне